27.09.2009

27 вересня, неділя - Ів 19,6-11, 13-20, 25-28, 30-35
Воздвиження Хреста Господнього

Та скоро побачивши його первосвященики та слуги, закричали: «Розіпни! Розіпни!» Каже Пилат їм: «Беріть його ви і розіпніть, я бо жадної провини не знаходжу на ньому». А юдеї йому: «У нас є закон, і за законом мусить він умерти, бо він із себе Сина Божого зробив». Як почув те слово Пилат, стривожився ще дужче. Повернувся він ще раз у преторію та й каже Ісусові: «Звідкіля ти?» Не дав же йому Ісус одвіту. «Зі мною не розмовляєш, – каже йому Пилат, – чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп’ясти тебе?» І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх».
Тож зачувши ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по-єврейському –Гаввата. А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. Ікаже до юдеїв: «Ось цар ваш». . Ті ж закричали: «Геть!Геть!Розіпни його!» АПилат їм: «Маю я вашого царя розіп’ясти?» І відповіли первосвященики: «Нема в нас царя, тільки кесар!» . І тоді видав він його їм на розп’яття. І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота, де його і розіп’яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж – посередині. Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було:«Ісус Назарянин Цар Юдейський». Багато з юдеїв читали той напис, місце бо, де розп’ято Ісуса, було близько міста. Написано ж напис було по-єврейському, по-грецькому і по-римському.
А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій». А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя». І від тієї хвилі учень узяв її до себе.
А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!». І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа. Через те, що це була п’ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, – бо був Великдень тієї суботи, – то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста.. Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп’ятий.. Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому, . лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода. І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду – щоб ви теж увірували.

…А при хресті Ісусовім стояли його мати… Що тоді, у цій хвилині переживала Марія? Можемо лише видумувати, або краще - розважати. Марія бачить Сина який страждає і вмирає. Її серце глибоко ранене не лише стражданням Сина, але й стражданням цілого світу. Її Син помирає за всіх нас, щоб ми могли жити вічно! Марія і тепер бачить кожне наше страждання, біль, випробування. Саме тоді, коли страждаємо, Вона є найближче до нас, є біля нас, заступається за нас у свого Сина!
… А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя»… Ісус і нам дає Марію за маму! Триматися мами, мати з нею щирі відносини, могти покластися будь-коли на неї, це є «запорукою» щасливо прожитого життя!
…І від тієї хвилі учень узяв її до себе… Що це може означати для нас? Мали б будувати приятельські відносини з Марією. Віддаймо їй не тільки свої проблеми, свої невпевненості, напружені та складні відносини, але й те, що нам вдалося досягнути, що було гарного. Можемо бути впевнені, що Марія нас хоче не лише зрозуміти, але бажає нам і помагати!