31.12.2009

31 грудня, четвер – Мр. 9,10-16
Муч. Севастіяна й ін.

І вони зберегли в собі це слово, питаючи один одного, що воно означає "воскреснути з мертвих."І запитали його, промовивши: "А чого то книжники кажуть, мовляв, Ілля має прийти перше?" Він же відрік їм: "Ілля має прийти перше і знову все до ладу приведе, - та як же про Сина Чоловічого написано, що мусить він багато вистраждати й буде погорджений? Та от кажу вам, що Ілля вже прийшов був, а вони вчинили з ним, що їм забаглось, як і написано про нього."Повернувшися ж до учнів, побачив навколо них силу народу, а й книжників, які сперечалися з ними.Скоро ввесь народ його уздрів, то дивом великим здивувався і, бігши до нього, заходився його вітати.А він спитав їх: "Про що сперечаєтеся з ними?"


30.12.2009

30 грудня, середа – Мр. 8,30-34
Прор. Даниїла й Ананії, Азарії й Мисаїла

Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього.І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне. А говорив про це відкрито. Тоді Петро, взявши його набік, заходився йому докоряти. Він же, обернувшись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: "Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське."І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: "Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною.

… Коли хтось хоче йти за мною…
Добре усвідоммо, що Ісус говорить: Хто хоче… Нікого не примушує, тільки кличе кожного з нас… Наше рішення наслідувати Його має бути продуманим та рішучим …Якщо ж це є лише побожне натхнення на якийсь час, воно може закінчитися вже при перших невдачах та труднощах… Хто твердо приймає рішення не дивиться назад і на те, що втрачає…
...хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною… Наслідувати Ісуса для кожного з нас може означати щось інше. Але спільним для всіх нас є безмежна довіра до Бога та зміна теперішнього способу думання, дій, довіри самому собі …

Чи усвідомлюю безмірну ціну душі? На що я найчастіше «міняю» потреби душі?
Деколи мусимо багато втратити, щоб багато знайти.

Господи Ісусе, деколи я занадто поспішаю заспокоїти потреби тіла та одночасно забуваю, що моя душа має так мало духовної «їжі». Підкріпи мою волю, щоб я крокував за Тобою витривало та вірно.

29.12.2009



29 грудня, вівторок – Мр. 8,22-26
Віддання Непороч. Зачаття; Св. Праотців, Прор. Агея

Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся. Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: "Чи бачиш щонебудь?" Глянув той і каже: "Бачу людей, - наче б дерева ходячі!" Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко. І послав його додому, кажучи: "Навіть у село не входь.


Напевно багато з нас пережило ситуацію, коли ввечері вдома виключили світло і все покрила темнота. Тоді ми шукали свічку або ліхтарик. Коли це згадаємо, краще зрозуміємо, яку радість переживав сліпий з Євангеліє. Побачив Ісуса, зміг сам вільно рухатися куди хотів…
Більшості з нас не бракує фізичного зору. Однак дуже поширеною хворобою є духовна сліпота. Деякі, хоча деколи духовно щось назбирають, прочитають Святе Письмо, зайдуть до Церкви на Службу Божу, але не втримують цього довго. Багато з нас задовольняється, в духовному житті тим, що мають, не дбають про свій духовний ріст. А після деякого часу вони ніби вже і не відчувають потреби вірити в Бога !? Приводьмо частіше їх, а також й себе, до Ісуса. Скажімо Йому щиро, що ми хотіли б бачити, що ми потребуємо Його світла, Його милосердя.

Господи, оздоров мій духовний зір, щоб я бачив, що маю робити в моєму житті.

28.12.2009

28 грудня, понеділок – Мр 8,11-21
Свщмч. Елевтерія; преп. Павла

Тоді вийшли фарисеї й завели з ним суперечку - вимагали від нього знаку з неба, ставивши його на пробу. Зідхнув же він з усього свого духу та й каже: "Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку!" І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік. Учні ж забули взяти хліба - мали з собою лиш один хліб у човні. І наказував їм, кажучи: "Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової!"І стали перемовлятись про те, що не мають хліба. Ісус, довідавшись про те, каже до них: "Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце? Маючи очі - не бачите? Маючи вуха - не чуєте? Не пам'ятаєте, як я ламав п'ять хлібів на п'ять тисяч? Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?" - "Дванадцять" - кажуть йому. "А коли я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?" - "Сім", - кажуть. І він сказав їм: "То й ще не розумієте?"

… Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової!
…Закваска фарисеїв швидко розповсюдилася і між апостолами. Вони думали про те, як насити свої шлунки, коли забули взяти хліб. Ісус навпаки говорить про духовну їжу та Боже Царство. Чи не перейшло трохи і до нас закваски фарисеїв? Закону дотримуємось, але наші серця є далекими від Бога… Здається нам, що Бога любимо, але людей з радістю поділяємо за нашими критеріями …
… І стали перемовлятись про те, що не мають хліба… Ісус нам говорить про Боже Царство, про Хліб життя, про потреби наших ближніх, та ми і далі шукаємо лише те, що насичує наші шлунки, робить нас егоїстичними… У цій хвилині Він дивиться і на нас і говорить: “Маючи очі - не бачите? То й ще не розумієте?”

Чи не зробив і я пріоритетом мого життя матеріальні речі та зручності?

27.12.2009

27 грудня, неділя – Лк 14,16-24
Нд. Св. Праотців.
Мучч. Тирса, Левкія, Филимона, Аполонія, Калиніка.

А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.
Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.
Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.
Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.
А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.
Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
Пане, - озвавсь слуга, - сталось, як ти велів, і місця є ще.
Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.
Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”

… Тоді всі вони однаково почали відмовлятися…
Наші відмови є також цікавими. Я втомлений від навчання та скільки мене ще очікує! Я замучений з роботи… Не можу йти до Церкви, бо дома мене ще очікує багато роботи: – готування, прибирання, прання… Можливо завтра буду мати менше роботи…
Подумаймо над тим, як би ми відреагували, якщо би нас Ісус запрошував до багато накритого столу… Коли нас Ісус кличе до столу Євхаристії, пропонує нам Хліб життя, реагуємо відмовами так, як ті покликані на гостину.
Які відмови використовую найчастіше я?

Господи Ісусе, дай мені пізнати, що лише прийняттям Євхаристії отримаю потрібну благодать та силу міняти себе і світ в якому живу.

26.12.2009

26 грудня, субота – Лк 13,18-29
Мучч.Євстратія, Євгенія, Авксентія й Ореста

Далі промовив: “На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти?
Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство гніздиться у його гілляках.
І знову промовив: “До чого мені прирівняти Царство Боже?
Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.”
Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму.
Аж ото сказав хтось до нього: “Господи, чи мало буде тих, що спасуться?” Він відповів їм:
“Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть.
І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! - він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви.
Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших.
Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!
Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні.
Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім.


Подумаймо над власним життям. Можливо, гірчичне зерно Божого царства тримаємо ще міцно в руках зі страху, щоб щось не втратити. Тому воно і не виросло великим деревом. Не біймося, посадімо його і залишмо, щоб помалу, поступово росло Боже Царство в нас і навколо нас! Почнімо із змагання за досконалість нашого духовного життя та використаймо вже сьогоднішній день.


Що я зробив із зерном Божого Царства?

Господи Ісусе, моє дерево є ще можливо маленьке, але вірю, що з Твоєю поміччю виросте з нього велике дерево віри.

25.12.2009

25 грудня, п’ятниця – Лк 21, 37- 22,8
Свят. Спиридона, єп. Трімітійского

Днями Ісус навчав у храмі, а ночами виходив і перебував на горі, званій Оливна.
Зранку ж увесь народ приходив до нього в храм, щоб послухати його.
Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.
І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, - сказав, - “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”

24.12.2009

24 грудня, четвер – Лк 21,28-33
Преп. Даниїла Стовпника

Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке.”
І він сказав їм притчу: “Погляньте на смоковницю і всякі (інші) дерева.
Коли вони розпукаються вже, ви, дивлячись, розумієте самі від себе, що вже близько літо.
Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що Царство Боже близько.
Істинно кажу вам: Рід цей не пройде, аж поки все не станеться.
Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть.


Ісус говорить притчу про смоковницю. Говорить про смоковницю, але в наших умовах це можуть бути і інші фрукти. Подивіться на яблуні або інші дерева. Навесні повні квітів, потім зелені фрукти і на осінь дозрівають.
Ісус нас кличе, щоб ми випробували свою «християнську» уважність. Боже слово ще ніколи нікого не обдурило. Не обдурить і нас. Не перевіряймо і не намагаймося взнати точний час та місце Господнього приходу, але живімо кожну хвилину свого життя так, неначе це та, - остання! Наповнюймо своє життя добром, вчинками любові, радості. Принесімо Божу любов тим, котрі Його не знають, котрі про Нього вже забули…
Ісус нам своїм воскресінням та смертю відкрив небо. Кусочок неба приніс зі собою і на цей світ. Ми можемо наповнюватися радістю, що колись зможемо бути з Ісусом в небі. Це є причиною правдивої християнської радості. Не дозвольмо її зруйнувати нікому і нічому!

Господи, віддаю Тобі ціле своє життя зі всім чим я є і що маю.

23.12.2009

23 грудня, середа – Лк 21, 5-7, 10-11, 20-24
Мучч. Мини, Єрмогена і Євграфа

І коли деякі говорили про храм, що він був прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами, (Ісус) сказав: “Надійдуть дні, коли з усього, що ви бачите, не лишиться камінь на камені, який не був би перевернений.” Тоді вони його спитали: “Учителю, коли ж це буде? І який буде знак, що це має настати?” Будуть великі землетруси, по різних місцях будуть пошесті й голод, появи жахливі, а з неба великі знаки будуть. Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, знайте тоді, що його спустошення наблизилось. Тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори, а ті, що будуть у середині міста, нехай вийдуть з нього; ті ж, що будуть на полях, нехай до нього не входять. Це бо дні кари, коли то все, що написане, здійсниться. Горе вагітним та тим, що грудьми годують, у ті дні! Бо на землі буде нужда велика й гнів проти народу цього. Вони поляжуть від леза меча й підуть у неволю поміж усі народи. Єрусалим топтатимуть погани, поки не закінчиться час поган.


Єрусалимський храм був у цьому періоді великим скарбом. Його краса дивувала всіх. Тому були всі вражені роздумами Ісуса, що не лишиться каменя на камені. Але це так і сталося. Римляни залишили від нього тільки руїни. Була це кара за те, що не прийняли Ісуса.
А що ми, люди третього тисячоліття? Храмів маємо досить, є вони і досить великими. Та бачимо, що це не є важливим. Для Бога важливими є інші «храми». Всіх нас сотворив Бог з безмежної любові на свій образ! Наші тіла є храмами Святого Духа! Це є найважливіше. Будова наших тіл є досконалою, і ми її часто прикрашаємо модною одежею, косметикою… Але попробуймо подивитися духовним зором, що буде з тих досконало підготованих тіл після смерті? Попробуймо зосередити свою увагу на нашому серці та душі! Прикрасьмо їх Христовою присутністю, добром, щастям від свого християнства, радістю зі спасіння.

Господи, навчи мене прикрашати своє життя за Твоєю волею.

22.12.2009

22 грудня, вівторок – Лк 21,12-19
Непорочне Зачаття Пресв. Богородиці
Але перед усім цим на вас накладуть руки й переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів з-за імені мого.
І це дасть вам нагоду свідчити.
Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати,
я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити.
Вас видадуть батьки, брати, рідні й друзі, і декому з вас смерть заподіють.
Вас будуть ненавидіти всі за моє ім'я.
Але волосина з голови у вас не пропаде!
Вашим стражданням ви спасете душі свої
.


Зразу після того, як Ісус говорив про знищення Єрусалимського храму, говорить про небезпеку, яка загрожує храмові нашого тіла. Не говорить нічого нового. Переслідували Його, будуть переслідувати і його послідовників. Це переслідування буде як знамення, що Господь є близько. Коли це буде? Як це буде діятися?
Слабшу форму переслідування можемо переживати і в наших часах. Бо на Папу, Христову Церкву та віруючих щоденно приходить стільки нападів, що деколи аж дивуємося, як це можна витримати. Це можливо, але тільки з поміччю Божою!
Диявол змінив тактику і часто ми неготові захищатися від його дій, бо використовує все нові методи. Що каже тепер людям слово “чистота” у відносинах чоловіка і жінки, хлопців та дівчат? Наскільки серйозно ставимось до Божих заповідей?
Бог нам дає можливість змінити щось в собі, щоб ми поступово очищувалися від гріха, належали Йому та витривали біля Нього і в часі випробувань. І так змогли отримати вічне життя.


Господи, дай мені силу витримати в усіх випробуваннях життя, та залишитися біля Тебе за всіх обставин.

21.12.2009

21 грудня, понеділок – Лк 20,27-44
Передсв. Непороч. Зачаття Богор.,
Преп. Паталія
Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили й спитали його: “Учителю, Мойсей приписав нам: Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму. Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним. Потім другий, і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі. Врешті, померла й жінка. Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бо ж семеро мали її за жінку.” Ісус відповів їм: “Сини цього світу женяться і виходять заміж. Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж; бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони - сини Божі, бувши синами воскресіння. А що мертві воскресають, - це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.” Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: “Учителю, ти добре сказав.” І не насмілювались вони більше ні про що його питати. І тоді він до них промовив: “Як же це кажуть, що Христос син Давида? Бо ж сам Давид у книзі Псалмів мовить: Господь сказав Владиці моєму: Сиди праворуч мене, поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги. Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?



Хоча були садукеї мудрими, але казали, ...ніби нема воскресіння... До Ісуса звернулися із запитанням, бо хотіли щоб попав у пастку!
Але Боже Слово є живе та дієве. Це не є це Слово людини, але самого Бога. Ісус їм спокійно пояснив, що Бог не забуває про жодну людину і після смерті.
Ісус Христос є нашим братом. Він прийшов нам сказати, що Бог підготував кожному з нас місце в постійній радості. Не мусимо «чекати» кінця життя, але можемо переживати вже тут на землі блаженство, бо Боже Царство може бути в нас! Божий мир, Божу любов, милосердя, радість, щастя, можемо переживати частково вже тут, на землі. Як? Якщо виберемо дорогу єднання з Богом, то будемо дітьми воскресіння, надії та радості. Маємо можливість вибору вже сьогодні.


Боже, довіряю Тобі, наповни моє серце вічною правдою.

20.12.2009

20 грудня, неділя – Лк 14,16-24
свят. Авмросія Медіоланського

А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.
Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.
Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.
Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.
А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.
Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
Пане, - озвавсь слуга, - сталось, як ти велів, і місця є ще.
Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.
Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.


Він йому сказав: “…Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох…”Чи думали ми над тим, як має Ісуса «боліти», коли Його запрошення на гостину приймуть лише деякі? Як Його болять наші відмови, наша байдужість? Як змінилася б ситуація, якщо б Христос запропонував «шведські столи» повні доброї їжі і напоїв. Ми всі побігли б, щоб наповнив наші шлунки! А що наша душа? Не залишаємо її аж занадто довго голодну “Хліба”, який нам приносить тривале та правдиве щастя?
… Тоді всі вони однаково почали відмовлятися…В реальності нічого не змінилося і сьогодні. Не важливо якими є наші відмови. Важливим насправді є те, що ми не вибудували приятельських відносин з Богом. Правдиві приятелі бажають зустрічатися як можна частіше. І кожна зустріч для них є збагаченням. Почнімо будувати свої особисті відносини з Богом. Якщо покладемо на«цеглину» добра цеглини жертви і любові, то поступово виросте велика «будова» нашої дружби з Богом

19.12.2009

19 грудня, субота – Лк 12,32-40
Миколая Чудотворця, аєп. Мир Ликійських

Не бійсь, маленьке стадо, бо вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство.
Продайте ваше майно й дайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіються; невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить.
Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце.
Нехай ваш стан буде підперезаний, і світла засвічені.
Будьте подібні до людей, що чекають на пана свого, коли він повернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде й застукає.
Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими! Істинно кажу вам: Він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити.
І як прийде о другій чи о третій сторожі й так усе знайде, щасливі вони.
Збагніть це добре: коли б господар знав, о котрій годині прийде злодій, пильнував би й не дав би проламати стіни у своїм домі.
І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині Син Чоловічий прийде.”

… і світла засвічен
і
… Ці слова Ісуса можемо пояснювати по різному… В часи Ісуса не було сигналізацій, ні таких складних замків, які би берегли майно родини, … Засвічені лампи могли «відігнати»злодіїв від наміру красти, а разом з тим вказували і на те, що люди в цьому домі готові прийняти до хати гостя…
… Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими!…Багато з нас боїться нічних злодіїв, тому робимо спеціальні замки, ставимо міцні двері… Але існують і такі злодії, перед якими нас Ісус сьогодні застерігає. Це є злодії нашої душі – диявол, навколишній світ, з його спокусливими пропозиціями та і ми самі з нашим егоїзмом.
…Істинно кажу вам: Він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити….Бог відкриває нам свої обійми… Бажає нам допомогти… Тому віддаймо Йому свої турботи та переживання, Він точно заопікується ними.

18.12.2009

18 грудня, п’ятниця – Мт. 11,27-30
Преп. Сави Освященного

Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.”

… Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас
Скільки з нас порухається при цьому заклику? Він не кличе тільки досконалих, тих, що думають, що вже нічого не повинні змінювати… Ісус кличе всіх.
…Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем…Ісус не вимагає нічого, чого б сам не зробив та не попробував. Візьмімо тому на плечі ярмо в цій хвилині та почнімо вже від тепер розповсюджувати терпеливість, допомогу, моральність, чистоту… І повільно, але впевнено будемо під вагою хреста мінятися на Христа…, бо Він є ...лагідний і сумирний серцем.

Господи Ісусе, Ти мене вчиш, як треба нести ярмо. Хочу бути Твоїм добрим учнем, та витривати на дорозі за Тобою.

17.12.2009

17 грудня, четвер – Лк 20,9-18
Вмуч. Варвари, преп. Івана Дамаскина

І він почав народові казати оцю притчу: “Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час.
Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками.
Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали.
Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Послати хіба що мого улюбленого сина? Може його пошанують?
Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась.
І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника?
Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.” Почувши це, вони сказали: “Нехай це не станеться!”
Ісус же глянув на них пильно й мовив: “Що, отже, значить оце написане: Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним?
Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; на кого ж він впаде - роздавить.


Кожен з нас отримав виноградник нашого життя – свою душу. Як віддаємо її Господу? Він посилає своїх слуг – священиків, нагадує нам подіями, словами приятелів, родичів, різними думками… Висилає нам і свого Сина в подобі Божого слова та персонально під видом хліба і вина у Євхаристії. Чи не поводимося подібно як виноградарі? Можливо, не хочемо вбити Його фізично, але вбиваємо Його нашим байдужістю, лінню… Чи можемо спокійно сказати, що ми ніколи не вбили в собі Божий голос, який нам оголошував Божу волю через совість або якусь людину?
Що зробить Господар винограднику? Подумали ми колись над тим?

Буду розвивати чутливість на Божий голос.

Небесний Батьку, не переставай до мене говорити через свого Сина та через своїх слуг на землі.

16.12.2009

16 грудня, середа – Лк 20,1-8
Прор. Софонії

Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами
і сказали так до нього: “Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю?”
Він у відповідь сказав: “Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені:
Йоанове хрищення було з неба чи від людей?”
А вони так міркували в собі: Якщо ми скажемо: З неба, - він спитає: Чому ж ви йому не повірили?
А як ми скажемо: Від людей, - увесь народ нас поб'є камінням, бо був певний, що Йоан пророк.
І відповіли: “Не знаємо, звідки (воно було).”
А Ісус сказав їм: “То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.”

15.12.2009

15 грудня, Вівторок – Лк. 19,45-48
Прор. Авакума

Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців,
кажучи до них: “Написано: Дім мій - дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.”
І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити,
та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.


Якщо подумаємо над Ісусовими словами, мусимо визнати, що Єрусалимський храм, не був єдиним храмом, з якого люди зробили ...печеру розбишак….
Кожен з нас є храмом Святого Духа. Часто настільки піддаємося біганині, подіям, що вони нас женуть вперед і наша душа залишається далекою від того, що від нас вимагає Бог. В такому стані приходимо часто і до храму, і тоді торг продовжується і в стінах церкви. Усвідоммо, що ми є думками на роботі, готуємося до екзамену, контролюємо гроші… наше серце є таким…. Тілом ми є в Церкві, на Службі, але наші думки літають на десятки метрів, навіть кілометрів від нас!
Як собі допомогти? Можливо, прийти в Церкву трошки швидше, та в тиші усвідомити, що за декілька хвилин буде відбуватися. Може допомогти і молитва про зосередження, в якій виявимо Богу бажання переживати з ним жертву Служби Божої. І якщо усвідомимо, що на Службі ми купуємо, готуємо обід, ... щиро віддаймо Богові все, що переживаємо.


Господи, тільки Ти перебувай в моєму серці!

14.12.2009

14 грудня, понеділок – Лк 19,37-44
Прор. Наума


А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,
кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!”
Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.”
Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”
І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,
кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима!
Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;
вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені - за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.


Євангеліє сьогоднішнього дня приводить нас до роздумів над питанням: Що довело Ісуса до сліз при погляді на Єрусалим, назва якого походить від слова “мир”? Що нам приносить правдивий мир? Де ми його шукаємо, коли приходять проблеми, труднощі, коли нас переслідує страх, побоювання? Що робити, щоб спасти від знищення мури нашої віри?
Правдивий мир, який нам пропонує Ісус, є миром душі, який виявляється у звільненні від зла, гріха, гніву, ненависті, страху. Лише такий мир приносить заспокоєння, оздоровлення, єдність, мир, радість душі!
Ми зможемо здобути правдивий мир, коли дозволимо Ісусові, щоб «царював» в нашому серці, над нашим життям, нашими думками, словами, вчинками. Його любов та пропонована благодать мають міць знищити кожну перешкоду…
Тому з відвагою кличмо Ісуса в тяжких ситуаціях життя, Він нам покаже дорогу до спасіння. Повірмо Йому і так переживемо правдивий мир!

13.12.2009

13 грудня, неділя – Лк 13,10-17
Ап. Андрія Первозванного

Ісус навчав в одній з синагог у суботу. Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись. Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.”І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога. Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: “Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній. ”Господь у відповідь сказав до нього: “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв'язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти? Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв'язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?”І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив.

...Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років.
.
. . Така проблема із здоров’ям може бути і в наш час. Але сьогодні існують масажі, різні лікувальні процедури і мати горб, дивитися лише на землю… О ні, тільки не це! Це не для нас.
Але ми не задумуємося над тим, що такий діагноз дуже часто можна поставити нашій душі, вона є ...скорчена... гріхом. Багато з нас є вже настільки згорбленими, що не можуть підняти свої очі і бачать лише те, що на землі – земні речі та пропозиції світу. Бог нам дає час вилікуватися від тої «скорченості», підняти свій духовний зір до неба, в напрямку до Нього!
Коли вміємо хоча б на хвилину протягом дня «звернути» своє серце до неба і з короткою молитвою стати перед Господом, Він нас зможе вилікувати від зла, яке нас мучить та переслідує.
… вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога… Попробуймо і ми під час дня стати перед Христом, і тоді Він і нас «духовно випростає». І ми зможемо дивитися на події нашого життя іншим поглядом – поглядом правдивого християнина!
Дозвольмо, щоб нас Ісус вилікував!

12.12.2009

12 субота,субота Лк 10,19-21
Мучч. Парамона і Філумена

Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу - й ніщо вам не пошкодить.
Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі.”Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.



Весь цей уривок Євангеліє пройнятий духом радості.
І ми можемо роздумувати над радістю, яка виходить з проголошення Євангеліє та Божої любові між людьми, з котрими живемо, працюємо, навчаємося. Якщо хочемо бути «записаними в небі», то мали б щось зробити або змінити, щоб ті, що нас зустрічають, побачили, що ми кожного дня є більш жертовними, ласкавими… Можливо, нам це буде чогось коштувати, можливо, буде потрібно жертвуватися, але нас це навчить перемогти свою лінь, настрій або втому!
Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі”… Подумаймо над тим, чи хоча б деколи вміємо радіти з вірності посланню, яке нам дав Господь.
Кожен крок, який зробимо на цій землі в напрямку до Христа, нас одночасно веде до неба! Радіймо з того!

11.12.2009

11 грудня, п’ятниця Лк 19,12-28
Препмуч. Стефана Нового; Муч. Іринарха

Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім. Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся. Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами! І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав. Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять. Гаразд, добрий слуго, - сказав пан, - тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами. І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін. Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами. Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці, бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв .Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками. І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін. Пане! - сказали йому, - він має вже десять! Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має. А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.” Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.


Скільки подібних протестів по відношенню до Ісуса, лунає тільки під час одного дня: Не хочемо, щоб Ти над нами царював! Не хочемо жити за Божими законами та словами Євангеліє!
Бог нам дає наступний день, візьмімо його як нову міну, дар, талант, можливість, щоб в цьому дні розмножувати добро, любов, радість, жертву… Почнімо від дрібних та маленьких речей. Будьмо вірні духовним дарам, молитві. З радістю приходьмо на Службу Божу і протягом тижня, розважаймо над Божим словом, через котре Ісус навчає нас, як маємо жити та долати складні ситуації, щоб ми не почули з уст Ісуса: лукавий слуго!…
Подумаймо і про те, що в кінці нашого життя Господь запитається, як ми використали дари, таланти, які нам довірив. Які слова почуємо? Маємо щастя, що ще маємо час змінитися.



Господи, царюй в моєму серці.

10.12.2009

10 грудня, четвер – Лк 18,31-34
Вмуч. Якова Персіянина; Преп. Паладія

І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться. Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.”. Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.


Ісус розповідає своїм учням про те, що його чекає, як Він буде виданий до рук неприятеля… Що відбувалося в думці тих простих рибалок?
…Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, і, бичувавши, уб'ють його… Те що говорив – було неприємним. Можливо, учні думали про якісь труднощі, але не хотіли в це повірити. Коли люди йшли за ними і вони були свідками чуд, оздоровлень, то це їм подобалось, але тепер Ісус говорить про смерть, страждання… Приємні речі ми сприймаємо радо , але коли приходять труднощі, раді були б втекти… Не робімо цього! Маймо завжди перед очима Христа! Якщо будемо готові Його прийняти, то Він нас перемінить і дасть нам силу прийняти та зрозуміти страждання і труднощі в нашому житті!!!

Господи Ісусе, веди мене по своїх дорогах, чи вони радісні чи дороги хреста!

09.12.2009

09 грудня, середа – Лк 18,15-17; 26-30
Преп. Аліпія, стовпника
Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли. Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.” . А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?” Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.” Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.” Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства, і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.”

… Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся…
Психологи і спеціалісти в галузі виховання дітей погоджуються з думкою, що для дітей є дуже важливим дотик. Це дуже важливо, бо діти таким чином виростають впевненими, що вони є в тих найкращих руках.
Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже.…У цій хвилині думаємо про те, що для Бога кожен з нас є Його дитиною і спадкоємцем неба. І Він, як і кожен люблячий Батько, бажає з нами говорити, зустрічатися з нами… Запрошення на зустріч з Ним отримує кожен з нас. Нікого зі своєї любові не виключає. Завжди має відкриті двері, завжди нас очікує.

Такого великого і люблячого небесного Батька маємо ми, християни!

08.12.2009


08 грудня, вівторок – Лк 17,26-37
Віддання Введ. Свщм. Климента, Папи
Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого: їли, пили, женилися, виходили заміж, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу; і надійшов потоп, і вигубив усіх їх. Так само сталось і за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; та того дня, коли Лот вийшов з Содому, линуло вогнем і сіркою з неба, і всіх вигубило. Так само буде й того дня, як об'явиться Син Чоловічий. Хто буде того дня на крівлі, а речі його в хаті, нехай не злізає їх узяти. А хто на полі, так само нехай не повертається назад. Згадайте собі жінку Лота. 33. Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим. Кажу вам, тієї ночі двоє буде на однім ліжку: одного візьмуть, а другого зоставлять. Дві жінки молотимуть укупі: одну з них візьмуть, другу ж зоставлять. Двоє будуть на полі: одного візьмуть, а другий лишиться).” Тоді вони його спитали: “Де, Господи?” Він відповів їм: “Де труп, там й орли зберуться.”

07.12.2009

07 грудня, понеділок – Лк 17,20-25
Вмуч. Катерини, вмуч. Меркурія

Якже спитали його фарисеї, коли прийде Царство Боже, він відповів їм: “Царство Боже прийде непомітно;
ані не скажуть: Ось воно тут! - або: Он там! - бо Царство Боже є між вами.”
Далі сказав він до учнів: “Прийдуть дні, коли бажатимете побачити бодай один день Сина Чоловічого, та не побачите.
Скажуть вам: Ось він тут! - або: Он він там! - не йдіть і не шукайте!
Бо, як блискавка, що, блиснувши, світить з одного краю неба до другого, так буде свого дня Син Чоловічий.
А перше він мусить багато страждати й бути відкинутим цим родом.

… Якже спитали його фарисеї, коли прийде Царство Боже?
… Дуже актуальні проблеми і для теперішнього часу. Подібно як і фарисеї, і ми б хотіли знати з впевненістю: коли відчуємо і ми, персонально, Боже Царство? Будьмо впевненими, що іншої відповіді, ніж та, яку дав Ісус фарисеям, ми б не почули. ...Царство Боже прийде непомітно...Це правда, що його не можна побачити, але точно можна відчути! Ісус звертає увагу фарисеїв, а також і нашу, на Боже Царство в серці кожної людини! Воно є в нас і між нами тоді, коли живемо за Його волею, Його заповідями та будуємо правдиві відносини з Богом!
… ані не скажуть: Ось воно тут! - або: Он там! - бо Царство Боже є між вами”…Боже Царство найкраще можна відчути там, де люди зустрічаються на Службі Божій. Це є місце, де пригадуємо про Ісусову жертву та можемо пережити Його близькість, коли Його приймаємо в Євхаристії до свого серця… Як мало ми усвідомлюємо, що Господь Бог нам пропонується за їжу, хоче бути з нами, бажає нас підтримувати, допомагати нам. Бог знає, що наші особисті стосунки з Ним є дуже непостійні. Досить однієї можливості, спокуси і ми впадаємо в гріх.
Попросімо Ісуса, щоб своєю благодаттю зміцнив нашу волю, щоб ми перемогли свою схильність до злого…

06.12.2009

06 грудня, неділя – Лк 12,16-61
Святт. Амфілохія і Григорія, єпископів

І він розповів їм цю притчу: В одного багача земля вродила гарно.
І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звезти врожай мій!
І каже: Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток
та й скажу душі своїй: Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися!
А Бог сказав до нього: Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?
Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога.”



… В одного багача земля вродила гарно…Кожному з нас Бог довіряє якесь багатство…
Дехто має багато матеріального добра, яким може поділитися з іншими, або побудувати ще більший будинок, з більшим гаражем, збільшити кількість своєї одежі… Інший є свідомий, що має від Бога мудрість, котру може використати для допомоги іншим, але він є лінивий та неуважний до потреб ближніх…
… І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити?... Скільки з нас не роблять навіть найменшого зусилля, щоб подумати над пережитими подіями… Все сприймаємо з очевидністю… Багач мав хоча б бажання щось вирішувати…
… А Бог сказав до нього: Безумний!… Мусить це бути дуже важлива справа, якщо почуємо ці слова з уст самого Бога!!! Надмірне бажання багатства, постійні думки про матеріальні речі з нас поступово зроблять, хочемо того чи ні, божевільних!!!

Чи я знаю в чому полягає моє багатство, яке мені довірив Бог? Як я про нього дбаю?


Господи, бажаю бути багатим лише в Твоїх очах. Не хочу робити запаси речей, лише добрих діл.

05.12.2009

05 грудня, субота – Лк 9,57-62
Ап. Филимона і тих, що з ним
А як вони подорожували, сказав хтось до нього: “Я піду за тобою, куди б ти не пішов.”
Ісус озвався до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити.”
До другого сказав: “Іди за мною.” Та той відповів: “Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька.”
“Залиши мертвим ховати своїх мертвих”, сказав Ісус до нього. “Ти ж іди, проповідуй Царство Боже.”
Інший сказав: “Я піду за тобою, Господи, але перше дозволь мені з домашніми моїми попрощатися.”
Ісус сказав до нього: “Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.


…“Я піду за тобою, куди б ти не пішов”… Ці слова легко промовляти в часі натхнення, духовних успіхів, підчас молитви, коли нам все йде добре… Важче це вміємо повторити тоді, коли нам нічого не виходить, погано здаємо екзамени, однокласник має кращі оцінки, сусід кращу машину, вночі треба вставати до дитини, яка плаче, подати обід хворому, побігти за покупками… Скажемо, що це дрібні речі, але без дрібничок немає святості!
… До другого сказав: “Іди за мною”... Що відповімо сьогодні ми Ісусові, коли нас покличе зректися приємності, прив’язаності до доброї їжі чи телевізійної програми. Чи не будемо як та людина з Євангеліє? Подумаймо над тим….

04.12.2009

04 грудня, п’ятниця – Лк 16,15-18,17,1-4
Введення у храм Пресвятої Богородиці

А він до них промовив: “Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе - осоружне Богові. Закон і пророки були до Йоана; відтоді благовіститься Царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього. Легше минутися небу й землі, ніж одній рисці пропасти з закону. Кожний, хто відпускає свою жінку й одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб. . Ісус сказав до своїх учнів: “Неможливо, щоб не з'являлися спокуси. Однак, горе тому, через кого вони приходять. Ліпше такому було б, коли б млинове жорно прив'язано йому до шиї, і він був кинутий у море, ніж щоб він спокусив одне з цих малих. Уважайте на себе! Коли згрішить твій брат, докори йому й, як він покається, прости йому. І коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз повернеться до тебе та й скаже: Каюсь, - прости йому.”

...Коли згрішить твій брат, докори йому й, як він покається, прости йому
Ми, які є виховані в християнських родинах, вміли би простити один, два, три рази… Але Ісусова вимога про семиразове прощення, це нам здається досить нереальним в теперішньому світі. ( сім на сім = постійно) … І коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз повернеться до тебе та й скаже: Каюсь, - прости йому”… прости тобі, прости йому…. Сусід завжди ставить машину на нашому місці… Однокласник постійно бере мою ручку. Чоловік лишає брудні шкарпетки біля ліжка. Дружина робить три речі одночасно і мене це нервує… Бабуся говорить десять разів те саме… Колега нас обмовляє перед іншими… Діти нас своїм безпорядком приводять до злості… У житті і ми пережили такі і подібні ситуації. Ніхто з нас не є досконалим… Але одне є вірним, що якщо речі не сприймемо такими, якими вони є, якщо будемо мати в серці гнів, то точно послужимо дияволу, щоб засіяв у нас зерно нелюбові та небажання прощати.


Чи вмію простити, як цього вимагає Ісус?

03.12.2009

03 грудня, четвер – Лк 16,1-9
Передсв. Введення; Преп. Григорія Декаполіта

І сказав (Ісус) до учнів: “Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра.
Покликав він його та й каже: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити.
І почав управитель міркувати: Що мені робити, бо ж пан мій в мене відбирає управління? Копати землю? Сил не маю. Просити? Соромлюся.
Знаю, що зроблю щоб, коли буду скинутий з управління, прийняли мене до себе.
Покликав він одного по однім довжників свого пана й до першого промовив: Скільки ти винен панові моєму?
Сто мір оливи, - відповів той. А він сказав до нього: Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п'ятдесят.
Потім до другого промовив: А ти скільки то винен? - Сто корців пшениці, відповів той. - Візьми твою розписку, напиши вісімдесят.
І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.
І я кажу вам: Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні
.


Коли читаємо притчу, у нас може скластися враження, що Ісус аж занадто похвалив недоброго управителя. Не дізнаємося точно, що було причиною звинувачення, але це не є аж настільки важливим. Ісус нас закликає, щоб роздумували над швидкістю, з якою діяв управитель, котрий хотів бути добрим з довжниками.
І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро ... І нас похвалить Господь, якщо будемо так діяти, коли йдеться про Боже Царство. Можемо бути передбачливими у відносинах з нужденними, бідними, голодними. Даваймо за своїми можливостями, але ніколи в нас не повинно бракувати любові до інших.

Подумаймо, які дари ми отримали від Господа та навчімося відповідно їх використовувати для свого вічного добра і для добра наших ближніх.
В цьому буде полягати наше спасіння...

02.12.2009

02 грудня, середа – Лк 15,1-10
Прор. Авдія; Муч. Варлаама

Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути.
А фарисеї з книжниками нарікали: “Цей грішників приймає і їсть разом з ними.”
Тоді Ісус сказав до них цю притчу:
“Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде?
А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі
й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась.
Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння.
Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде?
А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила.
Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.”

… Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде?.
.. Не треба шукати логіки в цих словах, бо наша людська логіка є дуже далека від Божої. Ми б тішилися тими 99 овечками і, напевно, не переймалися б особливо тією однією загубленою…
Якою безмежною є Божа любов до нас людей. Бог, як добрий пастир не зречеться ні однієї овечки, ні однієї людини, навіть якщо вчинила не знати які великі гріхи! Навіть того найбільшого грішника не вважає за втраченого… Не покине нікого з нас… Це робимо швидше ми, люди. Бог ні. Крокує з нами та подає помічну руку у всіх життєвих ситуаціях.
… Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається... Бога потішить кожне наше зусилля до покращення. Кожен день знову вставаймо та крок за кроком стараймося крокувати до Нього, до неба! Виправляймо наші хиби, знеохочення, нашу лінь, нелюбов до інших, заздрість та різні прив’язаності з Його допомогою.
В небі переживемо велику радість!

01.12.2009

01 грудня, вівторок – Лк 14,25-35
Мучч. Платона і Романа

Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив:
“Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.
Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною - не може бути моїм учнем.
Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,
щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,
мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!
Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього?
Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.
Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.
Сіль - добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?
Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!”


Якщо б ми розуміли ці слова дослівно, то могли би дуже добре перевірити нашу віру в Бога! Ненавидіти батька, матір, жінку, дітей… Як це суперечить словам самого Ісуса, який нас кличе любити неприятелів: і тих, котрі нам роблять зле, і тих, що нас ненавидять.
Словами, котрі нам Ісус сьогодні адресує, хоче випробувати нашу віру та любов до Нього. Чи є ми здібні заради Нього, заради віри в Бога принести і жертву. Можливо, втратимо найближчих, коли нас за віру обмовляють та забороняють любити Бога такою любов’ю, як це потрібно. Ісус хоче, щоб в нашому серці Бог був на першому місці, а не десь в куточку, який ми виділимо Йому в момент натхнення до віри!
Ці різкі слова Ісус вживає тому, що добре знає нашу прив’язаність до людей, до земних речей, наших планів та ідеалів! Хто з нас в цій сфері немає проблем?


До чого і до кого я занадто прив’язаний?

30.11.2009

30 листопада, понеділок – Лк 14,12-15
Свят.Григорія, єп. Неокесарійського
Він сказав також тому, що його покликав: “Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати; але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих. І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, - тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.” Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.”
…“Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих
…Коли читаємо ці слова нам здається, що Ісус зовсім не знає звичаїв та правил, яких дотримуються здавна! Кожен з нас вже пережив почуття подяки до тих, котрі нам щось зробили доброго, покликали нас на гостину. І ми завжди стараємось знайти спосіб як їм віддячитися!
Насправді, цими словами Ісус кличе нас, християн, щоб ми вчилися будувати в собі доброчинну любов! Християнин який бажає мати нагороду в небі, повинен давати тільки з любові до Бога та людей, не очікуючи жодної нагороди чи похвали.

29.11.2009


29 листопада, неділя – Лк 10,25-37
Ап. і Єванг. Матея
І ось якийсь законовчитель устав, щоб його випробувати, та й каже: “Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?”
А Ісус мовив до нього: “В законі що написано? Як там читаєш?”
Озвався той і каже: “Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.”
“Ти добре відповів”, сказав (Ісус), “роби це й будеш жити.”
Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: “А хто мій ближній?” 30. Мовив тоді Ісус, кажучи: “Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого.
Випадком ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його й, збочивши, пройшов мимо.
Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо.
Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) й, побачивши його, змилосердився.
Він приступив до нього, перев'язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним.
На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві й мовив: Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся.
Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?”
Він відповів: “Той, хто вчинив над ним милосердя.” Тоді Ісус сказав до нього: “Іди і ти роби так само.


Після прочитання цього уривку і ми хочемо запитати Ісуса: Хто є мій ближній? Але ж сьогодні рідко можемо зустріти на дорозі пораненого і обікраденого, подорожуючого …
Ісус хоче нашу увагу зосередити на терплячих різним способом… Можливо хтось в нашій родині страждає та ми Його не бачимо… Страждає чоловік, жінка від браку уваги… Страждають діти, тому що ми не маємо для них часу, не вислуховуємо їх… Страждають старші люди від нашої байдужості та егоїзму… Страждають друзі нашою зрадою… Можливо страждає сусід, однокласник…
Чи ми все ще маємо бажання спитати Ісуса: Хто мій ближній?
До неба веде дорога любові не тільки до Бога, але й до ближніх. Якщо будемо робити іншим добро, якщо будемо бачити їх правдиві потреби, якщо нам не буде ніхто байдужий, то це означає, що йдемо вірною дорогою…

Господи, це і мене стосується: Іди і роби подібно! Іду Господи.

28.11.2009


28 листопада, субота – Лк 8,22-25
(поч. Пилипівки) Іспов.Гурія, Самона й Авіва

Одного дня Ісус увійшов до човна з учнями своїми і сказав їм: “Переплиньмо на той бік озера.” І відплили.
Як же вони плили, він заснув. Тим часом буря з вітром накинулась на озеро, їх почало заливати, і вони були в небезпеці.
І, приступивши, вони збудили його й кажуть: “Наставниче, наставниче, ми гинемо!” Він устав, погрозив вітрові й розбурханим хвилям, і вони ущухли, і настала тиша.
Тоді сказав їм: “Де ваша віра?” Вони ж, налякані й здивовані, один до одного казали: “Хто це такий, що вітрам і воді повеліває, і вони слухають його?”

27.11.2009

27 листопада, п’ятниця – Лк 13,31-35
Ап. Пилипа
Якраз тієї хвилини підійшли деякі фарисеї і сказали йому: “Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити.”
Він же сказав їм: “Ідіть і скажіть тому лисові: Ось виганяю бісів і роблю оздоровлення сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся.
Однак сьогодні, завтра й ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуеш посланних до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, немов квочка свій виводок під крила, - та ви не захотіли!
Ось дім ваш лишається вам (пустий). Кажу вам: Ви не побачите мене, аж поки не настане день, коли ви скажете: Благословен той, що приходить в ім'я Господнє!


Ісуса на дорозі сповнення волі Отця не зупинило ніщо. Ні Ірод, який хотів Його вбити, ні ненавистю сповнені фарисеї та законники. Постійно ішов далі, щоб всюди голосити радісну звістку.
Ісус нам подає приклад як маємо у своєму житті робити. Завжди знову та знову розпочинати новий день, наново простягати руки до ближніх, наново жертвуватися…
Але де набрати силу, щоб кожен день могли йти дальше? Ісус брав силу від Отця. Без Бога і ми не витримаємо у цьому світі! Ісус це знав і тому хотів бути присутнім в усіх кутках землі, щоб ми Його могли всюди зустріти. Він чекає на нас!
Буду пам’ятати про Ісусову присутність поміж нами.

26.11.2009

26 листопада, четвер – Лк 13,1-9
Свят. Йоана Зол., аєп. Царгородського

Того ж часу прибули деякі й розповіли йому про галилеїв, що їхню кров Пилат змішав з їхніми жертвами. Озвавшись, він сказав їм: “Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї? Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само. Або ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму? Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.” І він розповів їм оцю притчу; “Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов. Тоді він сказав до виноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще? А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.”


Притча про смоковницю нагадує нам про безкінечну терпеливість зі сторони Бога до людей. І якщо ми вже дуже довго не приносили ніякого врожаю добрих діл, Бог нас терпеливо «обробляє» новим та новим благословенням, можливостями та благодаттю. Постійно чекає та дивиться, коли вільно виберемо Його та будемо приносити врожай діл любові до Бога та ближніх.
Правдивим є те, що Бог нікого з нас «не заганяє палицею». До нашого остатнього подиху чекає, бо ми для Нього є безкінечно дорогими. Бо ми є спасенні дорогоцінною кров’ю Його власного Сина, Ісуса Христа!
Наша бездіяльність, байдужість робити добро та жити згідно Його волі є результатом нашої гордості та твердості серця! Скільки разів в нашому житті повторювалася сцена з безплідною смоковницею? Ми мали б вирішити почати вже від сьогодні робити щось, щоб наша смоковниця почала родити якісні плоди, милі Богу і людям.

Господи, бажаю бути таким, яким Ти хочеш мене мати!

25.11.2009

25 листопада, середа – Лк 12,48-59
Свщм. Йосафата, аєп. Полоцького

А той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають. Вогонь прийшов я кинути на землю - і як я прагну, щоб він вже розгорівся! Хрищення маю я прийняти й як мені важко, докіль воно не здійсниться. Гадаєте, що я прийшов мир дати на землі? Ні бо, кажу вам, - але розділ.Віднині бо в одній хаті, де п'ятеро, і ті будуть розділені: троє проти двох і двоє проти трьох. Будуть розділені: батько проти сина й син проти батька; мати проти дочки й дочка проти матері, свекруха проти невістки й невістка проти свекрухи.” А промовив він ще до народу: “Коли ви бачите хмару, що виступає на заході, ви зараз кажете: Дощ буде, - і так воно буває. І коли дме південний вітер, ви кажете: Спека буде, - і так буває. Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати; як же воно, що не розпізнаєте часу цього? Чому самі з себе ви не судите, що справедливе?. Бо коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі, щоб не потяг тебе до судді, і суддя не видав тебе возному, а возний щоб не кинув тебе до в'язниці. Кажу тобі: Не вийдеш звідти, аж поки не віддаси останнього шага.”


Чим ми відрізняємося від натовпу з Євангеліє. Хіба не стосуються також і нас Ісусові слова?
Коли йдеться про земне життя, різні речі вміємо передбачити, вигадати. Читаємо статистику, прогнози, відвідуємо спеціалістів, магів…
Але щоб привести до порядку свою душу, своє релігійне життя - то це спокійно відкладаємо.
Не дозвольмо забрати з серця Божу любов та живу віру в Бога. Хай рука доброго Бога керує нами. Він нас ніколи не залишить і не покине.

Господи, дай мені силу та благодать зрозуміти, що зміна мусить пройти найперше у мені, і лиш тільки тоді можу чекати змін у світі. Хочу починати від себе.

24.11.2009

24 листопада, вівторок – Лк 12,42-48
Мучч. Мини, Віктора і Вікентія;преп. Теодора Студ.
А Господь відповів: “Хто ж це той вірний і кмітливий управитель, якого пан настановить над челяддю своєю, щоб дати їй у визначену пору мірку пшениці?
Щасливий той слуга, пан якого, прийшовши, знайде, що він так робить.
Істинно кажу вам, що він його поставить над своїм маєтком.
Коли ж слуга той скаже в своїм серці: Бариться мій пан, не приходить, - і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та й упиватись,
то пан того слуги прийде дня, якого він не сподіється, й години, якої він не знає, і відлучить його та й між невірними призначить йому долю.
Той, що, знавши волю свого пана, не приготував, ані не зробив по його волі, буде тяжко битий.
А той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають
.


Бог нам щоденно дає свої дари та любов, котрі є невичерпними. Кожен з нас в цьому світі має своє завдання. Щоб ми могли його виконати, Бог дарує нам свою благодать за благодаттю…
Щиро запитаймося в нашого серця скільки дарів, талантів та благодаті, котрі мені довірив Бог я використав? Скільки людей, котрих міг заспокоїти я заспокоїв? Скільком я охоче допоміг?
Тут знаходимо спільну тему для роздумів над цими Ісусовими словами - це тема відповідальності. Кожен з нас є відповідальним за ті дари, які щоденно отримує від Бога. Почуття відповідальності «змушує» християнина йти вперед, бути досконалішим, бути більш чутливим… Бог хоче, щоб на цьому місці, де ми є, ми використали Його дари та благодать і приносили їх нашим ближнім.
Бог бажає та очікує від нас, щоб ми як добрі слуги, були для ближніх посланцями Його любові, миру, та милосердя. Не залишаймо Його дари тільки для себе!

Чи я даю достатню відповідь своїм життям на Богом довірену благодать?

Господи, дай мені свою благодать, щоб я навчився бути відповідальним за довірені дари та благодать.

23.11.2009

23 листопада, понеділок – Лк 12,13-15; 22-31
Апп. Ераста, Олімпа, Родіона і тих, що з ними

Відізвався до нього хтось із народу: “Скажи братові моєму, щоб поділився зо мною спадщиною.”
Ісус промовив до нього: “Чоловіче, хто настановив мене суддею або подільником над вами?”
Далі промовив до них: “Глядіть і бережіться всякої зажерливости, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя
Далі сказав до своїх учнів: “Тому кажу вам: Не журіться про життя ваше, що їстимете, ані про тіло, в що вдягнетеся;
бо життя більше від їжі й тіло від одежі.
Гляньте на круків, що не сіють, ні жнуть; нема в них ні комори, ні стодоли, а проте Бог їх годує. Оскільки більше варті ви від птахів!
Хто з вас, трудившись, може додати до віку свого хоча б один лікоть?
коли, отже, і це найменше понад вашу силу, чому клопочетесь про інше?
Погляньте на лілеї як ростуть: не працюють і не прядуть, а, кажу вам, що навіть Соломон у своїй славі не вдягався так, як одна з них.
Коли, отже, траву на полі, що сьогодні стоїть, а завтра буде кинута до печі, Бог отак одягає, то скільки більше вас, маловіри!
І не побивайтесь, що вам їсти та що пити, і не клопочіться!
Бо того всього шукають народи цього світу; Отець же ваш знає, що вам воно потрібне.
Отож, шукайте його Царства, а це вам додасться
.


За Ісусовою реакцією бачимо, що тут йдеться про дуже важливу річ! Він ніби хоче попередити скупих всіх часів, що неконтрольована любов до матеріальних речей, майна, грошей, стає великою перешкодою для наслідування Христа!
Якщо будемо уважно читати, то зрозуміємо, що бідними нас робить не нестача матеріальних речей, але коли аж занадто в думках переживаємо скільки чого маємо, як можна отримати ще більше та більше… Ці роздуми та підрахунки нас відвертають від Бога та знищують наше зусилля будувати з Ним правдиві дружні відносини! Матеріальні речі самі по собі не є поганими, але ми б мали користуватися ними зі свідомістю, що наше життя не залежить від того, що і скільки маємо! Для Бога є важливішими інші речі. Так як любимо дбати про кількість грошей в банку, мали б дбати про «багатство» яке є важливе для Бога! Бог дуже бажає допомогти нам пізнати Його, дати нам свою любов, хоче, щоб ми знали, що про нас дбає в кожній миті нашого життя. Нам потрібно лише дати Йому місце.

Сьогодні подумаю, чи я не є рабом чогось матеріального.

Господи, покажи мені дорогу, по котрій маю сьогодні крокувати до Тебе!

22.11.2009

22 листопада, неділя – Лк 8,41-56
Препп. Матрони і Теоктисти

Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім'я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав його просити зайти до нього в хату,
бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього.
Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити,
підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі й умить стала здоровою - спинилась її кровотеча.
Ісус спитав: “Хто доторкнувся мене?” А що всі відпекувались, Петро мовив: “Наставниче, то люди коло тебе юрмляться і тиснуться.”
Ісус же сказав: “Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.”
Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала.
Сказав їй Ісус: “Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!”
Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже: “Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя.”
Ісус почувши це, озвався до нього: “Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.”
Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір'ю дитини.
Всі плакали за нею і голосили. Він же мовив: “Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить.”
І ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла.
А він узяв її за руку й голосно промовив: “Дівчино, пробудися!”
І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді він звелів дати їй їсти.
Батьки ж її були здивовані вельми, та він наказав їм нікому не говорити, що сталося.

21.11.2009

21 листопада, субота – Лк 10,16-21
Собор архистратига Михаїла
Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене.” Повернулись сімдесят два з радістю, кажучи: “Господи, навіть і біси коряться нам з-за твого імени.” Він же сказав їм: “Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба. Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу - й ніщо вам не пошкодить. Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі.” Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.


Попробуймо в цій хвилині подумати над тим, що все, що ми маємо в нашому житті нам дарував Бог. Скільки гарних подій та хвилин ми пережили, коли покладалися на Його керівництво та благодать, коли переживали Його присутність. Будьмо впевнені, що Бог бажає перебувати з нами в цілком особистих та тісних стосунках.
Сьогодні маємо нагоду подумати над нашою покорою та довірою до Бога. Цим Євангеліє Бог кличе нас до себе. Він бажає, щоб ми щиро розказали Йому про все те, що переживаємо, що від життя очікуємо, що нам вдалося, а що ні. Скажімо Йому про свої страхи та хвилювання. Вчімося бути «маленькими», котрі в Божих руках знаходять впевненість та надію. Відкрито визнаймо перед Ним, що часто виявляли своє незадоволення з того, як дорого нам коштує наша віра, дивлячись на всіх тих, котрі собі живуть вільно… Будьмо впевнені, що Він постійно на нас дивиться ніжним батьківським поглядом.

Попробую, хоча б раз, щиро сказати Богові про свої переживання.

Господи, перетвори моє серце, щоб в ньому було досить покори, щирості та довіри до Тебе.

20.11.2009

20 листопада, п’ятниця – Лк 12,2-12
Преп. Йосафати Гордашевської;33-х мучч., що в Мелітин;;преп. Лазаря

Нічого бо нема захованого, що б не відкрилося, і скритого, що б не виявилось. Ось чому те, що ви потемки сказали, почується при світлі; і те, що на вухо ви говорили десь по сховках, оголоситься на крівлях. Кажу вам, моїм друзям: Не бійтесь тих, що убивають тіло, а потім більш нічого заподіяти не можуть. Я покажу вам, кого треба боятись: бійтеся того, що, вбивши, має владу вкинути в пекло. Так, кажу вам: Того бійтесь. Хіба п'ять горобців не продаються за два шаги? А ні один з них не забутий у Бога. Ба навіть і волосся на голові у вас усе пораховане. Не бійтесь: ви вартісніші за багатьох горобців! Кажу вам: Кожен, хто визнає мене перед людьми, і Син Чоловічий визнає такого перед ангелами Божими. Хто ж мене відречеться перед людьми, того і я відречуся перед ангелами Божими.. І всякому, хто скаже слово проти Сина Чоловічого, воно проститься йому; а тому, хто хулитиме Святого Духа, не проститься.. Коли вас приведуть у синагоги, до урядів та до влади, не клопочіться тим, як або що вам відповісти, або що казати, бо Дух Святий навчить вас тієї години, що треба говорити.


Коли дивимось на щоденні ситуації, може нам здаватись, що Бог «не є здібний» (може)опікуватись у кожну хвилину 6-ма мільярдами людей одночасно!
Наші думки є чисто людські!!! Бог свою увагу кожній людині приділяє з такою любов’ю, ніби на світі є лише тільки ми. В це, можливо, важко повірити, але це є так.
До маршрутки входимо впевнено, у поїзді сидимо спокійно, бо віримо водію. До лікаря йдемо з довірою, що буде опікуватись нами. …. Чому ж для нас є такою великою проблемою довіритись Божим рукам??? Попробуймо сказати Господу, що бажаємо Його любові, що ми є щасливі, що ми є Його діти.

Господи, зміцни мою віру. Довіряюся Тобі.

19.11.2009

19 листопада, четвер – Лк 11,47-12,1
Іспов. Павла, аєп. Царгородського

Горе вам, що будуєте гроби пророкам, а це ваші батьки їх убили! Ви так стаєте свідками й даєте згоду вчинкам батьків ваших: вони їх повбивали, а ви будуєте їм гроби! Тому й каже мудрість Божа: Я їм пошлю пророків і апостолів; вони деяких з них уб'ють, а деяких будуть гонити,. щоб цей рід відповів за кров усіх пророків, пролиту від створення світу, від крови Авеля до крови Захарії, забитого між вівтарем і храмом. Так, я кажу вам: Рід цей здасть за те рахубу! Горе вам, учителям закону, бо ви взяли ключ знання! Самі ви не ввійшли і тим, що хотіли ввійти, заборонили.” І як він вийшов звідти, книжники та фарисеї почали сильно на нього нападати й ставити йому різні питання, чигаючи так, щоб несподівано піймати якесь слово з уст його.Тим часом, як зібралася тьма народу, так що одне одного топтало, він почав говорити перш до своїх учнів: “Остерігайтесь фарисейської закваски, тобто лицемірства
.


Ісус продовжує перелічувати огріхи, які робили фарисеї. Не зупинила Його ні їх злоба, ні перешкоди, які вони Йому готували.
Якщо би Ісусів погляд зупинився на нас, що Він знайшов би в нашій душі? Що би нам сказав?
Скількох ми вже «прокололи» своїм злісним поглядом, скількох вже «вбили» словом, ставленням, незацікавленістю, неласкавим поглядом…?
Не траплялось і нам так, що ми когось «викинули» зі своєї любові лише через те, що не відповідав нашій уяві, нашим високим критеріям, які застосовуємо щодо інших?
Мали б усвідомити, що всі ми є улюбленими Божими дітьми, та як такі, ми перед Богом рівні! Щоб на нашу адресу не впали слова Христа, попробуймо кожного дня знову і знову вчитися бути ласкавими до всіх, котрих нам Бог посилає на нашій дорозі…

18.11.2009

18 листопада, середа – Лк 11,42-46
Мучч. Галактіона й Епістими

Та горе вам, фарисеї, бо ви даєте десятину з м'яти, рути та всякої городини, але занедбуєте правосуддя і любов Божу! І це треба було робити, і того не лишати. Горе вам, фарисеї, що любите перші місця в синагогах та привітання на майданах. Горе вам, бо ви, як оті гроби непомітні, по яких люди зверху ходять і не знають того.” Озвавсь тоді один із учителів закону: “Учителю! - кажучи це, ти й нас ображаєш.”Він же відповів: “Горе й вам, учителям закону, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж до тих тягарів і пальцем не доторкнетеся.


Ісус вживає ці різкі слова лише для того, щоб фарисеї всіх часів усвідомили, що переписи та закони мусять бути виміряні великою любов’ю та справедливістю стосовно Бога та ближніх!
Втілене у життя, це означає, що не достатньо Богу щоденно говорити, як ми Його сильно любимо, якщо в той же час обминаємо своїх ближніх, не хочемо мати нічого з сусідами, несимпатичним колегою, не кивнемо пальцем, щоб помогти тим, котрі несуть важкі хрести…
Не належмо до тих, котрі хоча й дбають про зовнішнє, щоб їх люди хвалили та дивилися на них, але коли є потрібним прикласти руку до діла, з гордістю відвертають голову на іншу сторону, де їм «не загрожує» ніяка служба, ніякий доказ любові до Бога…
Ісус хоче, щоб ми усвідомили, що Боже царство, це в більшій мірі відносини, любов, милосердя ніж переписи чи правила!

Чи не є і я законником? Чи будую свою святість на любові?

Господи, дай, щоб я мав спрагу по Твоїй науці. І зроби мене більш спраглим любові до Тебе та ближніх!

17.11.2009

17 листопада, вівторок – Лк 11,34-41
Преп. Йоанікія Великого; мучч. Нікандра та Єрмея

Світло твого тіла - твоє око. Коли око твоє здорове, все твоє тіло світле; коли ж воно недуже, все тіло твоє темне. Гляди, отже, чи світло, що в тобі, не є темрява. Коли, отже, все тіло твоє - світле й нічого темного не має, воно буде все в світлі, так, наче б освічувало тебе світло (своїм) сяйвом.” Коли він говорив іще, якийсь фарисей запросив його на обід до себе. Ісус увійшов і сів за столом.Побачивши це, фарисей здивувався, що він перш не зробив обмивань перед обідом. Господь сказав до нього: “От ви, фарисеї, чистите лиш зверху чашу й полумисок, самі ж ви всередині повні здирства й лукавства. Безумні! Чи ж той, що зробив верх, чи не зробив і середини? Тож дайте милостиню з того, що усередині, і все у вас буде чисте.
...фарисей здивувався, що він перш не зробив обмивань перед обідом .
..
Скільки з нас думає про бездоганну гігієну. Руки не лише миють, але ще й дезинфікують, бо бояться бактерій… На тих, які не дбають про гігієну дивимося критичним поглядом…
…. ви, фарисеї, чистите лиш зверху чашу й полумисок, самі ж ви всередині повні здирства й лукавства…. Які слова саме в цій хвилині Ісус сказав би нам?
Ісус щоденно пропонується нам, хоче бути нашим гостем, хоче перебувати в наших серцях та ми Його навіть не хочемо покликати. Ми є занадто легкодухі і байдужі. Очищуємо лише ззовні наші «чаші» та середина є повна нелюбові, егоїзму, ненависті. Про свій зовнішній вигляд вміємо дбати. Тіло підтримуємо спортом, дорогою косметикою, дієтами та забуваємо, що і наша душа потребує «косметики», яку пропонує нам Ісус! Боже слово, жаль, тайна покаяння, це є добрі косметичні засоби для нашої душі. Користаймо їх!
…Тож дайте милостиню з того, що усередині….Але чим розпочати? Можемо почати усувати зі свого серця все, що забороняє Ісусові, щоб Він був на першому місці! У кожного це є щось інше. Тому зробімо сьогодні це зусилля, та подумаймо кожен з чого розпочати.
Подумаймо як маємо пережити не тільки сьогоднішній день, а все наше життя, під впливом цих Ісусових слів. Ісус звертається не тільки до фарисеїв, але й до всіх нас. Ззовні можемо виглядати дуже добре, але якщо не будемо дбати про душу, якщо не будемо жити згідно з Божою волею, не зможемо бути повністю Божими, не належатимемо Богу повністю.
Ісус нам дає конкретну можливість: ... Тож дайте милостиню з того, що усередині…
Кожне дарування себе іншим, очищує нас зсередини, тому що позбавляє нас егоїзму.

16.11.2009

16 листопада, понеділок – Лк 11,29-33
Мучч. Акепсима, Йосифа й Айтала
Коли народ згромадивсь, Ісус почав промовляти: “Рід цей - рід лукавий; він шукає знаку, але знаку йому не дасться, окрім знаку Йони, бо як Йона був знаком для ніневитян, так і Син Чоловічий буде знаком для цього роду.. Цариця півдня встане під час суду з людьми оцього роду і його засудить, бо прийшла з кінців світу послухати мудрости Соломона, а ось тут більше від Соломона! Ніневитяни встануть з цим родом під час суду і його засудять, бо вони покаялись на проповіді Йони, та ось тут більше від Йони. Ніхто не світить світла й не кладе його у сховок, ані під посудину, але на свічник, щоб ті, що входять, бачили ясність.


Ісус назвав лукавим родом тих, які вимагали від нього видимі знаки та чуда. Також сьогодні багато з нас дуже хотіли би пережити щось екстримальне і надзвичайне, побачити на власні очі оздоровлення важкохворого… Надприродні знаки на небі… Злий, лукавий рід. Ніневитяни під впливом слів Йони змінили себе внутрішньо і ззовні. Робили покуту, щоб не прийшла катастрофа.
Скільки слів на покаяння, переміну, прозвучало з Євангеліє конкретно на нашу адресу через совість, з слів священика… Та ми дивимось десь, кудись, і чекаємо чогось цікавішого. Якщо має змінитися світ, мусимо перше змінити щось в нас, у нашому серці. Почнімо з себе! Знайдімо сьогодні час на Господа!

Буду більш уважним до закликів, які сьогодні прозвучать через совість і людей…

Господи, дай щоб я зрозумів, що якщо треба щось змінити, то мушу почати з себе.

15.11.2009

15 листопада, неділя – Лк. 8,26-39
Мучч. Акиндіна Пигасія, Афтонія, Елпидифора та ін.

. Вони пристали в краю Геразинськім, що проти Галилеї. Як Ісус вийшов на берег, трапився йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах.. Побачивши Ісуса, закричав, припав йому до ніг і сказав голосом сильним: “Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!”. Бо він велів нечистому духові вийти з чоловіка. Дух той часто хапав чоловіка, і його тоді в'язали кайданами та ланцюгами й стерегли, та він трощив окови, і демон гонив його по пустинях.. Ісус же спитав його: “Як тобі на ім'я?” “Легіон!” - відповів той, багато бо бісів увійшло в нього.. І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню. А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. І демони просили його, щоб він дозволив їм увійти в них. І він дозволив їм. Вийшли ті демони з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро та й потонуло.. Побачивши, що сталося, пастухи кинулись урозтіч і розповіли про це в місті та по селах. І вийшли люди подивитися, що сталось. Вони прибули до Ісуса й знайшли, що чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, зодягнений та при умі - і злякались. Наочні свідки їм розповіли, як вилікувався біснуватий. Тоді все населення Геразинської округи почало його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. І він увійшов до човна й повернувся. А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з ним, але він відпустив його, кажучи:“Вернися додому й розкажи все те, що Бог зробив тобі.” Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому.

14.11.2009

14 листопада, субота – Лк 8,16-21
Безсрібників і чудотв. Косми і Дам’яна


Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло. Нічого бо нема захованого, що б не стало явним, ані нічого тайного, що б не стало знаним і на яв не вийшло. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, заберуть і те, що йому здається, нібито має.” Мати його й брати прийшли були до нього, та зачерез народ не могли до нього доступитись. Його повідомили: “Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитися з тобою.”. Він же у відповідь сказав їм: “Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують
.”


Всі належимо до сім’ї Божих дітей. В кожній сім’ї є важливим плекати відносини між її членами та дотримуватись правила, щоб всі там почувалися добре – почувалися вдома.
Як здобути добрі відносини з Богом, нашим Небесним Батьком? Звідки дізнаємось, що Він від нас хоче? Тим, що щоденно відкриваємо Святе Письмо, тим, що будемо на Службі Божій. Там з почутого Слова Божого впізнаємо Божу волю! Та коли в маленькій частинці хліба, у Причасті, приймемо самого Ісуса Христа, нашого Бога і Господа, можемо сказати: вже неживу я, але Христос живе у мені. Його Життя і любов є в нас! Це великий привілей всіх Божих дітей!!! Користаймо з цього частіше.

Господи, дай мені силу не розірвати нічим та ніким мої родинні відносини з Тобою.

13.11.2009

13 листопада, п’ятниця – Лк 11,23-26
Апп. Стахія, Амплія й інших; муч. Епімаха

Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає. Коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та, не знайшовши, каже: Повернуся в дім свій, звідкіля я вийшов. І прибувши, знайде його заметеним, прибраним. І тоді йде й бере з собою інших сім духів, гірших від себе, і вони входять і там оселюються, і останне того чоловіка буде гірше, ніж перше.
……….


Коли Ісус вигнав злого Духа, який був німий, багато людей раділо, але знайшлися також такі, які сумнівались. До котрих ми би у цю мить належали? Що би ми відповіли на запитання: «Є для вас диявол дійсний, чи йдеться про вигадки деяких людей?» Напевно відповіді були би цікавими.
З певністю можемо сказати, що якщо би ми знали силу та міць його діяння, і бачили результати його впливу на нас, то завмирали би від страху вже від самого слова «диявол»! Але ми його сприймаємо як казку, фантазію, вигадку і цим даємо йому великий шанс перемогти нас!
Воюймо проти нього вже в найменших проявах! Де є брехня - кажімо правду, хто нас ображає - прощаймо, де живуть неморально - ми живімо чисто…. З усієї сили намагаймося жити з Господом. Він завжди з нами.

Сьогодні не хочу дати дияволу шансу.

Господи, веди мене своїм словом, благословенням та благодаттю, щоб я не давав шансу дияволу.

12.11.2009

12 листопада,четвер Лк 11,14-23
Мучч. Зиновія і Зиновії, його сестри

Ісус виганяв біса, що німий був. І як біс вийшов, німий заговорив, і дивувались люди. Та деякі з них говорили: “Він Велзевулом, князем бісівським, виганяє бісів.” Інші ж, щоб його випробувати, домагалися від нього знаку з неба. А він, знаючи думки їх, сказав їм: “Кожне царство, розділене проти себе самого, запустіє, і дім на дім упаде. Коли, отже, і Сатана проти себе самого розділився, - як устоїться його царство? Бож кажете, що Велзевулом виганяю бісів. Коли ж Велзевулом виганяю бісів, ким виганяють ваші сини? Ось чому вони будуть вашими суддями. Коли ж я Божим перстом виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Боже Царство. Коли хтось сильний та озброєний пильнує свого двору, його майно в безпеці. Коли ж надійде хтось сильніший від нього й його подолає, то забере у нього всю його зброю, на яку він покладався, і роздасть його здобич. Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає.


Ісус підтверджує об’явлену Божу правду багатьма сильними вчинками та чудами. Вирішує проблеми, несправедливості, оздоровляє хворих, воскрешає мертвих…, підтверджує своє послання Месії. Не прийшов для того, щоб знищити усе зло на світі, але приходить, щоб нас всіх визволяти з найбільшого рабства – з гріха.
Якщо ми не є достатньо щирими з самими собою, якщо не культивуємо щоденний, хоч короткий, іспит совісті, Боже життя в нас, то нічого дивного, що в деяких ситуаціях ми звернемось до «малої» брехні, потім до напівправди, а пізніше не побоїмося збрехати прямо в очі. І таке може повторитися і в інших ситуаціях. Деформуємо свою совість та стаємо сліпими і глухими до Божих речей!!! Здається, що диявол має у сучасному світі багато «помічників» також і поміж нами, християнами. Але не падаймо у відчай! І зараз є тут Ісус зі своєю Божою міццю. Для Нього не є проблемою ніякий гріх. Щиро Його попросімо, щоб нас оздоровив. Не замовкаймо, бо пиха нам може дуже затьмарити розум!

Господи, спаси мене. Не хочу бути поділеним, хочу повністю належати тільки Тобі.

11.11.2009

11 листопада, середа Лк 11,9-13
Преп.Анастасії; Преп. Аврамія Ростовського


Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.. Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку? Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона? Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!

Можемо дивуватися, з якою легкістю говорить Ісус про дуже важливу проблему. Напевно дуже багато з нас засумнівається щодо «здійснення» цих слів на практиці. В думці згадаємо про наші численні молитви, також і на колінах, в котрих ми Бога просили про багато речей, стукали в «двері» Його серця, щоб Його переконати в наших потребах, але це зовсім не подіяло! Чи насправді зовсім?
Наперекір нашим «застереженням» Ісус і сьогодні повторює ці слова і крапкою в кінці речення нас запевняє, що вони правдиві і нічого в них не змінюється навіть після двох тисячоліть!
Просіть і отримаєте…. «Ходімо діяти» в наших проханнях так, як нам каже Ісус.
Стукаймо сьогодні в «двері» Ісусового серця проханням, бажанням свого серця, потребою, але перед тим Його попросімо, щоб зміцнив нашу віру в Його поміч… В тиші серця послухаймо, що нам скаже. Можливо перейде день, два, тиждень, місяць, рік. Можливо поміч прийде в іншій формі, іншим способом, але точно прийде!!!

Чи вмію просити витривало про щось Ісуса?
Господи, дуже бажаю вірити Твоїм словам. Благослови мою віру та витривалість.


10.11.2009

10 листопада, вівторок – Лк 11,1-10
Мучч. Терентія і Неоніли; муч.Параскеви, що в Іконії
Раз якось він молився в якомусь місці, і як закінчив, сказав до нього один з його учнів: “Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчав своїх учнів.”
А він до них промовив: “Коли ви молитесь, кажіть: Отче, нехай святиться твоє ім'я, нехай прийде твоє Царство.
Дай нам кожного дня наш хліб щоденний.
І прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо кожному, хто нам винен; і не введи нас у спокусу.”
Далі до них промовив: “Якби хтось із вас мав приятеля, і той прийшов до нього опівночі Та й сказав до нього: Друже, позич мені три хліби,
бо приятель мій прибув до мене з дороги, і я не маю що йому дати,
а той зсередини відповів би йому: Не докучай мені, двері вже замкнені, і діти мої зо мною в ліжку; не можу встати й дати тобі, -
кажу вам, що коли й не встане та не дасть тому, що він його приятель, все ж таки з-за його настирливости підведеться і дасть, скільки той потребує.
Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять.Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняют
ь


Сьогодні маємо дуже добру можливість подумати над своїм відношенням до молитви, як до розмови з нашим Богом! Якщо спитаємо свою совість, то можемо зрозуміти, що наші молитви деколи важко назвати розмовами… Зранку зазвичай швидко «продекламуємо» декілька речень та вже нас підганяє час, їде маршрутка, поспішаємо на навчання, на роботу або до магазину. Але молитися, розмовляти з Ним можемо постійно, в кожній ситуації, котру саме тепер переживаємо… Бог є постійно з нами, Він чекає на наше звернення до Нього, нашу зацікавленість! Щоденно мали б дбати про такі щирі, приятельські та відкриті відносини зі своїм Богом. Для цього потрібно просити допомоги в Ісуса, який є найкращим вчителем молитви… Закличмо і ми: Господи, навчи і нас молитися!

Якими є мої розмови з Богом? Бажаю з Ним говорити?

Господи, навчи мене звертатися до Тебе постійно та з довірою.

09.11.2009

09 листопада, понеділок – Лк 10,22-24
Муч. Нестора; мучч..Капітоліни й Єротіїди

Все передав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, і хто є Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити!”
Потім, звернувшися до самих учнів, він промовив: “Щасливі очі, що бачать, що ви бачите.
Кажу бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.”

08.11.2009

08 листопда, неділя – Ів 15,17-16,2
Вмуч.Димиря Мироточця
Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного!
Ненавидить вас світ - то знайте: мене він ще перед вами зненавидів.
Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ.
Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене - переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали - зберігатимуть і ваше.
Та все те робитимуть вам за моє ім'я, не знають бо того, хто послав мене.
Якби я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх!
Хто ненавидить мене, той і Отця мого ненавидить.
Був би я не вчинив серед них діл, що їх ніхто інший не вчинив, - гріха не мали б вони. А так - ось бачили, і зненавиділи: і мене, і Отця мого.
Але щоб здійснилося слово, яке в законі їхньому записано: Зненавиділи вони мене без причини!
Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене.
Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку.»
«Повідав я вам те, щоб ви не зневірилися.
Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові.
Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця
.


. Коли Ісус був з ними, апостоли могли особисто з Ним розмовляти , просити пораду, якщо виникали якісь проблеми… Тепер Ісус їм, а також і нам посилає Духа Святого, через якого можемо отримувати благодать за благодаттю, навчимося пізнавати та переживати Божу любов. Саме Дух Святий нас приведе до правди, але для цього маємо Йому дати у своєму серці та в своєму житті достатньо місця та часу…
Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене. Ми часто ставимо запитання: Як впізнаю, що в мені перебуває Дух Святий? Подаєш руку допомоги людині, яка тобі несимпатична. В неприємній та важкій ситуації залишєшся спокійний. …. Бо плоди Святого Духа є: Любов, радість, мир, терпеливість, доброта, вірність, ласкавість, скромність, чистота. Не біймося цих почуттів, бо вони засвідчують, що Дух Божій є в нас!!! Даймо Йому місце та Він нас перемінить, станемо новими людьми, правдивими дітьми Божими!!!

07.11.2009

07 литопада, субота – Лк 7,1-10
Муч.Маркіяна Й Мартирія

Коли Ісус скінчив усі слова свої до народу, який слухав його, ввійшов у Капернаум.
А був там в одного сотника слуга хворий, що мав умирати; він був дорогий для нього.
Почувши про Ісуса, він послав до нього старших юдейських, благаючи його, щоб прийшов і вирятував слугу його.
Прийшли ті до Ісуса й почали наполегливо його просити, кажучи: “Він достойний, щоб ти йому зробив це:
любить бо народ наш і збудував нам синагогу.”
І пішов Ісус з ними. Та як він уже недалеко був від дому, сотник вислав друзів, щоб йому сказати: “Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб ти зайшов під мою крівлю.
Тому я й не насмілився іти до тебе; але скажи лиш слово, й одужає слуга мій.
Бо й я чоловік, що стою під владою, маю вояків під собою і кажу одному: Іди, і той іде; а іншому: Ходи сюди, і той приходить; і слузі моєму: Зроби це, і той робить.”
Почувши це Ісус, здивувався ним, і, обернувшись, сказав до народу, що йшов за ним: “Кажу вам, що навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри.”
І коли послані повернулися додому, знайшли слугу здоровим.


Багато з них приходить до Ісуса, щоб їх оздоровив. Шукали Його більш як лікаря, але сотник в Ньому побачив Бога. Не чувся гідним зустрітися з Ним. Подиву гідна віра!
Чи знаходить таку віру Ісус і в нас? Віримо Йому? Усвідомлюємо нашу негідність та велич Ісусової любові до нас?
Він жертвується, щоб спасти наші душі, які є хворі та часто повні недобрих думок, слів та вчинків. Важливим для нас є покликати Ісуса до нашого серця, та попросити, щоб зміцнив нашу віру та оздоровив наші рани.
Нехай наше життя стане хвалою та подякою за великі прояви Божої любові до нас!

Господи Ісусе, зміцни мою віру та очисти моє серце від всього, що суперечить Твоїй волі.