24 листопада, вівторок – Лк 12,42-48
Мучч. Мини, Віктора і Вікентія;преп. Теодора Студ.
А Господь відповів: “Хто ж це той вірний і кмітливий управитель, якого пан настановить над челяддю своєю, щоб дати їй у визначену пору мірку пшениці?
Щасливий той слуга, пан якого, прийшовши, знайде, що він так робить.
Істинно кажу вам, що він його поставить над своїм маєтком.
Коли ж слуга той скаже в своїм серці: Бариться мій пан, не приходить, - і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та й упиватись,
то пан того слуги прийде дня, якого він не сподіється, й години, якої він не знає, і відлучить його та й між невірними призначить йому долю.
Той, що, знавши волю свого пана, не приготував, ані не зробив по його волі, буде тяжко битий.
А той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають.
Бог нам щоденно дає свої дари та любов, котрі є невичерпними. Кожен з нас в цьому світі має своє завдання. Щоб ми могли його виконати, Бог дарує нам свою благодать за благодаттю…
Щиро запитаймося в нашого серця скільки дарів, талантів та благодаті, котрі мені довірив Бог я використав? Скільки людей, котрих міг заспокоїти я заспокоїв? Скільком я охоче допоміг?
Тут знаходимо спільну тему для роздумів над цими Ісусовими словами - це тема відповідальності. Кожен з нас є відповідальним за ті дари, які щоденно отримує від Бога. Почуття відповідальності «змушує» християнина йти вперед, бути досконалішим, бути більш чутливим… Бог хоче, щоб на цьому місці, де ми є, ми використали Його дари та благодать і приносили їх нашим ближнім.
Бог бажає та очікує від нас, щоб ми як добрі слуги, були для ближніх посланцями Його любові, миру, та милосердя. Не залишаймо Його дари тільки для себе!
Чи я даю достатню відповідь своїм життям на Богом довірену благодать?
Господи, дай мені свою благодать, щоб я навчився бути відповідальним за довірені дари та благодать.
Немає коментарів:
Дописати коментар