22 листопада, неділя – Лк 8,41-56
Препп. Матрони і Теоктисти
Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім'я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав його просити зайти до нього в хату,
бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього.
Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити,
підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі й умить стала здоровою - спинилась її кровотеча.
Ісус спитав: “Хто доторкнувся мене?” А що всі відпекувались, Петро мовив: “Наставниче, то люди коло тебе юрмляться і тиснуться.”
Ісус же сказав: “Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.”
Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала.
Сказав їй Ісус: “Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!”
Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже: “Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя.”
Ісус почувши це, озвався до нього: “Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.”
Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір'ю дитини.
Всі плакали за нею і голосили. Він же мовив: “Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить.”
І ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла.
А він узяв її за руку й голосно промовив: “Дівчино, пробудися!”
І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді він звелів дати їй їсти.
Батьки ж її були здивовані вельми, та він наказав їм нікому не говорити, що сталося.
Немає коментарів:
Дописати коментар