26 листопада, четвер – Лк 13,1-9
Свят. Йоана Зол., аєп. Царгородського
Того ж часу прибули деякі й розповіли йому про галилеїв, що їхню кров Пилат змішав з їхніми жертвами. Озвавшись, він сказав їм: “Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї? Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само. Або ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму? Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.” І він розповів їм оцю притчу; “Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов. Тоді він сказав до виноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще? А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.”
Притча про смоковницю нагадує нам про безкінечну терпеливість зі сторони Бога до людей. І якщо ми вже дуже довго не приносили ніякого врожаю добрих діл, Бог нас терпеливо «обробляє» новим та новим благословенням, можливостями та благодаттю. Постійно чекає та дивиться, коли вільно виберемо Його та будемо приносити врожай діл любові до Бога та ближніх.
Правдивим є те, що Бог нікого з нас «не заганяє палицею». До нашого остатнього подиху чекає, бо ми для Нього є безкінечно дорогими. Бо ми є спасенні дорогоцінною кров’ю Його власного Сина, Ісуса Христа!
Наша бездіяльність, байдужість робити добро та жити згідно Його волі є результатом нашої гордості та твердості серця! Скільки разів в нашому житті повторювалася сцена з безплідною смоковницею? Ми мали б вирішити почати вже від сьогодні робити щось, щоб наша смоковниця почала родити якісні плоди, милі Богу і людям.
Господи, бажаю бути таким, яким Ти хочеш мене мати!
Немає коментарів:
Дописати коментар