03 грудня, четвер – Лк 16,1-9
Передсв. Введення; Преп. Григорія Декаполіта
І сказав (Ісус) до учнів: “Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра.
Покликав він його та й каже: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити.
І почав управитель міркувати: Що мені робити, бо ж пан мій в мене відбирає управління? Копати землю? Сил не маю. Просити? Соромлюся.
Знаю, що зроблю щоб, коли буду скинутий з управління, прийняли мене до себе.
Покликав він одного по однім довжників свого пана й до першого промовив: Скільки ти винен панові моєму?
Сто мір оливи, - відповів той. А він сказав до нього: Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п'ятдесят.
Потім до другого промовив: А ти скільки то винен? - Сто корців пшениці, відповів той. - Візьми твою розписку, напиши вісімдесят.
І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.
І я кажу вам: Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.
Коли читаємо притчу, у нас може скластися враження, що Ісус аж занадто похвалив недоброго управителя. Не дізнаємося точно, що було причиною звинувачення, але це не є аж настільки важливим. Ісус нас закликає, щоб роздумували над швидкістю, з якою діяв управитель, котрий хотів бути добрим з довжниками.
… І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро ... І нас похвалить Господь, якщо будемо так діяти, коли йдеться про Боже Царство. Можемо бути передбачливими у відносинах з нужденними, бідними, голодними. Даваймо за своїми можливостями, але ніколи в нас не повинно бракувати любові до інших.
Подумаймо, які дари ми отримали від Господа та навчімося відповідно їх використовувати для свого вічного добра і для добра наших ближніх.
В цьому буде полягати наше спасіння...
Немає коментарів:
Дописати коментар