29.12.2009

29 грудня, вівторок – Мр. 8,22-26
Віддання Непороч. Зачаття; Св. Праотців, Прор. Агея

Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся. Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: "Чи бачиш щонебудь?" Глянув той і каже: "Бачу людей, - наче б дерева ходячі!" Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко. І послав його додому, кажучи: "Навіть у село не входь.”

Напевно багато з нас пережило ситуацію, коли ввечері вдома виключили світло і все покрила темнота. Тоді ми шукали свічку або ліхтарик. Коли це згадаємо, краще зрозуміємо, яку радість переживав сліпий з Євангеліє. Побачив Ісуса, зміг сам вільно рухатися куди хотів…
Більшості з нас не бракує фізичного зору. Однак дуже поширеною хворобою є духовна сліпота. Деякі, хоча деколи духовно щось назбирають, прочитають Святе Письмо, зайдуть до Церкви на Службу Божу, але не втримують цього довго. Багато з нас задовольняється, в духовному житті тим, що мають, не дбають про свій духовний ріст. А після деякого часу вони ніби вже і не відчувають потреби вірити в Бога !? Приводьмо частіше їх, а також й себе, до Ісуса. Скажімо Йому щиро, що ми хотіли б бачити, що ми потребуємо Його світла, Його милосердя.

Господи, оздоров мій духовний зір, щоб я бачив, що маю робити в моєму житті.