26 грудня, субота – Лк 13,18-29
Мучч.Євстратія, Євгенія, Авксентія й Ореста
Далі промовив: “На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти?
Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство гніздиться у його гілляках.
І знову промовив: “До чого мені прирівняти Царство Боже?
Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.”
Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму.
Аж ото сказав хтось до нього: “Господи, чи мало буде тих, що спасуться?” Він відповів їм:
“Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть.
І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! - він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви.
Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших.
Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!
Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні.
Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім.
Подумаймо над власним життям. Можливо, гірчичне зерно Божого царства тримаємо ще міцно в руках зі страху, щоб щось не втратити. Тому воно і не виросло великим деревом. Не біймося, посадімо його і залишмо, щоб помалу, поступово росло Боже Царство в нас і навколо нас! Почнімо із змагання за досконалість нашого духовного життя та використаймо вже сьогоднішній день.
Що я зробив із зерном Божого Царства?
Господи Ісусе, моє дерево є ще можливо маленьке, але вірю, що з Твоєю поміччю виросте з нього велике дерево віри.
Немає коментарів:
Дописати коментар