01 грудня, вівторок – Лк 14,25-35
Мучч. Платона і Романа
Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив:
“Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.
Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною - не може бути моїм учнем.
Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,
щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,
мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!
Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього?
Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.
Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.
Сіль - добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?
Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!”
Якщо б ми розуміли ці слова дослівно, то могли би дуже добре перевірити нашу віру в Бога! Ненавидіти батька, матір, жінку, дітей… Як це суперечить словам самого Ісуса, який нас кличе любити неприятелів: і тих, котрі нам роблять зле, і тих, що нас ненавидять.
Словами, котрі нам Ісус сьогодні адресує, хоче випробувати нашу віру та любов до Нього. Чи є ми здібні заради Нього, заради віри в Бога принести і жертву. Можливо, втратимо найближчих, коли нас за віру обмовляють та забороняють любити Бога такою любов’ю, як це потрібно. Ісус хоче, щоб в нашому серці Бог був на першому місці, а не десь в куточку, який ми виділимо Йому в момент натхнення до віри!
Ці різкі слова Ісус вживає тому, що добре знає нашу прив’язаність до людей, до земних речей, наших планів та ідеалів! Хто з нас в цій сфері немає проблем?
До чого і до кого я занадто прив’язаний?
Немає коментарів:
Дописати коментар