05 грудня, субота – Лк 9,57-62
Ап. Филимона і тих, що з ним
А як вони подорожували, сказав хтось до нього: “Я піду за тобою, куди б ти не пішов.”
Ісус озвався до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити.”
До другого сказав: “Іди за мною.” Та той відповів: “Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька.”
“Залиши мертвим ховати своїх мертвих”, сказав Ісус до нього. “Ти ж іди, проповідуй Царство Боже.”
Інший сказав: “Я піду за тобою, Господи, але перше дозволь мені з домашніми моїми попрощатися.”
Ісус сказав до нього: “Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.”
…“Я піду за тобою, куди б ти не пішов”… Ці слова легко промовляти в часі натхнення, духовних успіхів, підчас молитви, коли нам все йде добре… Важче це вміємо повторити тоді, коли нам нічого не виходить, погано здаємо екзамени, однокласник має кращі оцінки, сусід кращу машину, вночі треба вставати до дитини, яка плаче, подати обід хворому, побігти за покупками… Скажемо, що це дрібні речі, але без дрібничок немає святості!
… До другого сказав: “Іди за мною”... Що відповімо сьогодні ми Ісусові, коли нас покличе зректися приємності, прив’язаності до доброї їжі чи телевізійної програми. Чи не будемо як та людина з Євангеліє? Подумаймо над тим….
Немає коментарів:
Дописати коментар