14.01.2010

14 січня, четвер – Лк 2,20-21;40-52
Обрізання ГНІХ і св. Василія Вел.

А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано. Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали його Ісус - ім'я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні . Хлоп'я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому. Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи. І як йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято. Коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж його про те не знали. Гадаючи, що він у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали його шукати між родичами та знайомими, а, не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб там його шукати. Через три дні знайшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх. Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям. Побачивши його, вони були здивовані, й сказала йому його мати: “Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.” Він же відповів їм: “Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?” Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм. І він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці. Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей.

Симеон з великою терпеливістю очікував Месію. Так тісно співпрацював з Святим Духом, що знав, що до храму зайшов Ісус.Сьогодні можемо вчитися Симеонової терпеливості, яка нас дуже часто «покидає», якщо про щось просимо Небесного Батька, а Він не дає цього зразу, або не в такій формі, як ми цього просили! Дуже швидко буваємо знеохоченні, якщо Бог не відповідає на наш заклик. Прийдуть думки, що Бог нами не опікується, бо ми недобрі, не вміємо молитися, ми негідні.Вчімося від Симеона, який не сумнівався в приході Месії, хоча змушений був довго чекати, поки Його зустрів. Будьмо терпеливі та дозвольмо Богу, щоб Він нами опікувався!