10 січня, неділя – Лк 18,35-43
Нд по Різдві Мучч. спалених у Нікомидії
І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині. Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути. Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить. І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!” Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!” Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав: “Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, - сказав той, - “щоб я прозрів!” Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.” І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.
Скільки людей є духовно сліпими, але сліпота їм не перешкоджає, а навпаки – підходить. Вони спокійно сидять перед телевізором, комп’ютером, в барі, але через великий шум не чують, що біля них проходить Ісус! В шумі музики, машин, автобусів, розмов, зустрічей, Його не зауважують.Яка велика була радість в серці сліпого, коли Його оздоровив Ісус. Його життя набуло інших вимірів. Речі отримали колір, дерева – свою форму, люди – вигляд. Його кроки стали впевненими, руки могли працювати і він був щасливою людиною! Зразу ж почав прославляти Бога.
Сьогодні можемо подумати над тим, чи бажаємо зустріти Ісуса, чи хочемо бути оздоровлені зі своєї душевної сліпоти, щоб наше життя здобуло нове забарвлення.
Господи, керуй мною через свою благодать, щоб мав чистий духовний зір.
Немає коментарів:
Дописати коментар