14 грудня, неділя – Лк 12,16-21 (26 нд, гл.1)
Прор. Наума
Сказав Господь притчу оцю: В одного багача земля вродила гарно. Почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звезти урожай мій. І каже: Ось що зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток, і скажу душі моїй: Душе моя, маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай, їж, пий і веселися! А Бог сказав до нього: Безумний, цієї ж ночі душу візьмуть у тебе, і те, що ти зібрав, кому воно буде? Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість багатіти у Бога.
Також після 2000 років до нас доходять ці Ісусові актуальні слова, котрі нам не імпонують. Через Боже слово нам і сьогодні Ісус нагадує, що не маємо забувати про любов до ближнього. Ніби нам хотів сказати: Якщо між вами немає любові, то навіть найсправедливіша справедливість не буде досить справедливою!
Хто любить, той вміє поділитися, той бачить потреби ближніх, не бачить хіба лише себе самого. Захланна людина не може любити. Якщо і любить, то тільки себе та те, що нагромадить.
Щоденно вчимось любити Бога та ближніх. Потім нам не буде заважко зректися того багатства. Можливо, найбільшим даром буду я сам. Мій час, моя усмішка, допомога, добре слово… або моя одежа, декілька гривень потребуючому, їжа голодному…
• Подумаю, що би з того, що для мене є цінним, я можу дати сьогодні іншим.
Небесний Отче, обдаруй мене своєю благодаттю, щоб стерігся зі всіх своїх сил захланності, нелюбові, та жив так, як подобається Тобі.
Немає коментарів:
Дописати коментар