29 грудня, понеділок – Лк 20,27-44
Прор. Аггея
Одного разу приступили до Ісуса деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, і спитали його: Учителю, Мойсей приписав нам: Коли у кого жонатий брат умре бездітний, нехай його брат візьме за себе його жінку і дасть потомство братові своєму. Сім братів було. Перший узяв жінку і помер бездітний. Потім другий, і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі. Нарешті померла і жінка. Отже, та, у воскресінні, чиєю буде жінкою, бо ж семеро мали її за жінку? Ісус відповів їм: Сини цього світу женяться і виходять заміж. Ті ж, що удостояться осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж; та й умерти вже не можуть, тому що до ангелів подібні, вони – сини Божі, бувши синами воскресіння. А що мертві воскресають, це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа – Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. Отож Бог – не Бог мертвих, а живих, усі бо живуть для нього. Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: Учителю, ти сказав добре. І не насмілювались ні про що більше його питати. Тоді він до них промовив: Як то вони кажуть, що Христос – син Давида? Таж сам Давид у книзі Псалмів мовить: Сказав Господь Господеві моєму: Сиди праворуч мене, поки я не покладу твоїх ворогів підніжком ніг твоїх. Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?
Погляд садукеїв на вічність був чисто людський. Бракувало їм віри. Коли ми роздумуємо над смертю, переважають в нас почуття невпевненості, страху, чи все ж таки надії? Оптимісти задумуються, як там буде? Що буду цілий день робити, чи зустріну друзів, родичів…
Деколи нас оволодівають песимістичні думки, що Бог нас «не впустить» до Небесної радості, що Він лише чекає на нашу помилку. Але це не так. Ісус пішов підготувати нам місце. Ні людське око не бачило, ні вухо не чуло, що Бог приготував тим, що Його люблять. Пам’ятаймо, що неба вистачить для всіх! Якщо заслуговуємо на небо, будемо з Ісусом постійно у вічній радості. Воюймо за це вічне життя тут, на землі, з цілої сили!!! Просімо щоденно Духа Святого, щоб зміцнив нашу віру та свідомість, що Отець нас безмежно любить та хоче для нас найкращого!!! Дозвольмо Йому перебувати у нашому серці ціле наше життя, кожної миті. Дозвольмо, щоб Господь міг нам дарувати небо, де нас чекає.
• Сьогодні подумаю, які думки про смерть переважають в мені? Чи це є страх, чи надія, смуток чи радість?
Господи Ісусе, допоможи мені побороти страх та наповни мене правдивою радістю зустрічі з Тобою.
Немає коментарів:
Дописати коментар