23 жовтня, п’ятниця – Лк 7,31-35
Мчч. Євлампія та Євлампії
«До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду?До кого ж вони подібні? Вони подібні до дітваків, що на майдані сидять і одні до одних кличуть та промовляють: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали!Ми вам співали жалобної, та ви не плакали! Прийшов бо Йоан Христитель, що не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має! Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, а ви кажете: Це ненажера і п’яниця, приятель митарів та грішників. І всі діти мудрости виправдали її».
Ісус прирівнює нас, людей, до дітей, котрих важко задовольнити. Іван жив аж занадто скромно, оголошував дорогу покаяння, та багато його не розуміли.
Ісуса відкидали тому, що був милосердний до страждання інших, оздоровляв недуги, їв з грішниками, було йому жаль вдів та сиріт. Тому Його вважали за «м’якого» та невимогливого. Не задовольнив їх уявлення, які мали про Месію, і які не мали бажання міняти!
А що ми? Які ми діти? Чи не є з нами так, як з упертими дітьми? Скільки разів маємо наперед продумано, як би мав Бог діяти в нашому житті? Як би мав «діяти» за нашими уявленнями, планами… Якщо Бог випадково вирішить інакше, іншим способом, не в наш час, то перестаємо Йому вірити, сумніваємось, втрачаємо і той маленький кусочок довіри, що мали до Бога! Тому просімо Святого Духа, щоб нам показав дорогу та дарував нам правдиву мудрість Божих дітей!
• В чому я подібний до упертих дітей?
Духу Святий, скеруй мої кроки до правдивої мудрості.
Немає коментарів:
Дописати коментар