07 жовтня, середа – Лк 4,1-15
Первомуч. Теклі, рівноап.
Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню, де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони скінчились, він зголоднів. А диявол йому й каже: “Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.” Ісус озвався до нього: “Писано, що не самим лише хлібом житиме людина. Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу, і сказав до нього диявол: “Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу. Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.” Ісус у відповідь сказав до нього: “Писано: Ти будеш поклонятись Господові, Богові твоєму, і йому єдиному служити.” Потім він повів його в Єрусалим, поставив на наріжнику храму й сказав до нього: “Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу; писано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали; і: Вони знімуть тебе на руки, щоб ти, ногою своєю не спіткнувсь о камінь.” Але Ісус озвавсь до нього: “Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога твого.” І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу. Ісус у силі Духа повернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околичній країні. Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили.
…Дух повів його в пустиню, де сорок день його спокушав диявол… Нічого нового, скажемо ми люди. Диявол хитрий і знайде собі спосіб, як дістатися до кожної людини…Хоча Ісус був в пустелі, де таких можливостей мало, диявол все таки знайшов до Нього дорогу… Тому нехай нас не дивує, якщо і нас сьогодні спокушає в багатьох місцях…
…і протягом тих днів Ісус не їв нічого… Багатьом з нас їжі не бракує, не знаємо голоду, і маємо де жити. Одначе багато разів нудьгуємо, в голові маємо повно мрій і планів… Якщо деякі вдається здійснити, починаємо мріяти ще про щось більше. Але це нам аж ніяк не принесе тривалого миру і спокою. Ця дійсність є підтвердженням Ісусових слів: Не лише хлібом живе людина. Крім наповненого шлунку, різних зручностей дізнаємось, що і наша душа відчуває голод. Зокрема, якщо її не наповнюємо Божою поживою, а нею є кожне слово, котре виходить з Божих уст…
Якщо би ми так часто, як хліб земний брали Божу поживу і жили для Нього, тоді точно отримали б вічне щастя в небі.
Господи Ісусе, наповни моє серце бажанням щоденно приймати їжу для своєї душі і жити не лише для цього світу.
Немає коментарів:
Дописати коментар