25 жовтня, неділя – Лк 7,11-16
Мчч. Прова, Тараха та Андроніка
Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з ним ішли його учні й сила народу. Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: «Не плач». І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: «Юначе, кажу тобі, встань!» І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері. Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили: «Великий пророк устав між нами», і: «Бог навідався до народу свого». Чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні.
…Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого… Щоденно до нашого життя «як злодій» приходять біль, сум, нещастя, страждання, навіть смерть… Причиною деяких є ми самі, інші нам посилає Бог, щоб ми духовно зміцнилися, перемагаючи їх … Щоб з нашого «духовно знищеного», деколи аж мертвого серця, сотворити нове, живе серце для нашого Батька…
…І було з нею досить людей з міста… Доки маємо приятелів, близьких, священиків, котрі нам охоче помагають словом, молитвами, розмовами, порадою, ми є щасливими людьми… Тому належно оцінюймо тих, котрі біля нас стоять не лише тоді коли все йде добре, але найголовніше тоді, коли нам важко та приходить багато проблем…
…Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: «Не плач»… Ісус нас сьогодні вчить, як ми маємо зауважувати потреби інших, їх труднощі, та помагати їм переносити їх.. Слова підтримки, потіха, приятельський та міцний потиск руки є деколи більше ніж букет квітів або дорогі цукерки, дані без знаку радості та щирості…
• Кому сьогодні можу зробити радість?
Господи Ісусе, бажаю з Твоєю поміччю відкрити серце Тобі і ближнім.
Немає коментарів:
Дописати коментар