18 жовтня, неділя – Лк 6,31-36
Муч. Харитину
І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга?Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга?Та й грішники те саме чинять. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
…Коли ви любите тих, що вас люблять… Цю частину з Євангелія досить важко слухати. Ще важче виконувати її в щоденному житті. Багато ситуацій, які переживаємо в житті, або ті, які діються довкола нас – вбивства, крадіжки, напади – в нас можуть викликати страх, деколи гнів, іншого разу бажання помститися… Та Ісус нам сьогодні говорить про любов до неприятелів та до тих, що нам роблять зло! Маємо бажання задати Йому запитання: Ісусе, Ти насправді серйозно про це прощення, і про ту любов до всіх?
…Добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого… Нам не хочеться вірити, можливо, ми не добре почули! Маємо тільки давати, давати та нічого не чекати? Ні навіть на найменшу похвалу, подяку? Це занадто! Можливо, це так звучить, що в це важко повірити, але Бог від нас нічого не очікує такого, для якого би не дав силу та свою благодать…
...Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний… Маємо виняткову можливість покласти свої рани, свій гнів та страхи до Ісусових ніг та замінити їх милосердям та прощенням. Не мусить нам завжди вдаватися бути милосердним, прощаючим, ласкавим, але з Божою поміччю та своєю охотою ними точно станемо.
• На кого сьогодні скерую свою милосердну любов?
Господи, навчи мене любити, допоможи мені прощати та дай силу роздавати, нічого за це не очікуючи.
Немає коментарів:
Дописати коментар