23 липня, п’ятниця – Лк 6,17-23
Преп. Антонія Печерського
Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: “Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім'я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.
Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: ... Хай для нас не буде у цій хвилині нічого важливішого від того, що Ісус до нас говорить. Уявімо собі, як Він на нас дивиться, бо хоче нам сказати щось важливе.
«Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже…» Не сумуймо від думки, що ми бідні, не можемо постійно міняти одежу, не маємо грошей, щоб зробити пожертву. Ісус тут не вирішує соціальне питання, але говорить про стан нашого серця. Бідні в розумінні Ісуса є ті, багатством яких є Божа присутність в них, їх повна відданість Богу. Якщо станеться, що Його хоча б на хвилину втратять зі свого серця через егоїзм, байдужість, лінь, або інший гріх, то зразу шукають можливість, щоб своє серце очистити від всього, що перешкоджає Богу царювати над їхнім серцем і життям.
· Є моє серце відкрите для Бога?
Господи, відкриваю Тобі своє серце, бажаю бути бідним для Тебе.
Немає коментарів:
Дописати коментар