31 липня, субота – Мт 17,24-18,4
Мучч. Якинта й Еміліяна
Коли вони прийшли в Капернаум, підійшли збирачі дидрахми до Петра та й питають: “Чи заплатить ваш учитель дидрахму?” “Так”, – каже. І як увійшов до хати, випередив його Ісус, мовивши: “Як тобі, Симоне, здається? Земні царі з кого беруть данину чи податок? Із своїх синів чи з чужих?” А коли відповів: “З чужих”, – Ісус сказав до нього: “Отож, сини вільні. Однак, щоб вони нам цього не взяли за зле, піди до моря, закинь вудку, візьми першу, яка попадеться, рибу, і відкрий їй рота: там знайдеш ти статир; візьми його й дай їм за мене й за себе.” Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: “Хто найбільший у Небеснім Царстві?” Ісус покликав дитину, поставив її серед них – і каже: “Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві
Юдеї усього світу підтримували Єрусалимський храм тим, що платили податки. Ісус також платить, але пропонує апостолам роздумувати над Його божеством і відносинами з Небесним Батьком. Чудовим отриманням статеру, показує, що Бог опікується про всі наші потреби, якщо Йому віримо. Як християни, ми мали би бути гордими від того, що ми є діти Божі!!! Через Ісуса маємо можливість дістатися до небесного Батька. Це є великий привілей. Кожен люблячий батько хоче дати своїм дітям те, що потребують, тим більше наш Небесний Батько. Відкриймо своє серце, Він не потребує тих декілька наших копійок, які даємо на тацю. Він хоче жити в нашому серці, бути присутнім в нашому житті.
Господи, наповни моє серце Твоєю любов’ю.
Немає коментарів:
Дописати коментар