30.04.2010

30 квітня, п’ятниця – Ів. 8,21-30
Святт. Симеона й Акакія

А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди я відійду, неспроможні ви прийти.» Тож юдеї мовляли: «Може, він самого себе вб'є, коли ото каже: Куди я відійду, неспроможні ви прийти?» І далі ще казав їм: «Ви здолу, я - згори. Ви з цього світу, я - не з цього світу. Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я - Сущий, помрете у ваших гріхах.» Тоді вони йому: «Хто ж ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як я і казав вам. Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.» А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив. Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю, і що той, хто послав мене, - зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.» І коли говорив так, численні увірували в нього
.

Ісус говорить про Отця, котрого людськими очима бачити не можемо. Але Він існує. Говорить про Боже Царство, якого також не можна доторкнутися, але хочемо до Нього прийти. Не шукаймо Бога лише в милих образах, так як нам його показують художники. Подивімось навколо себе та шукаймо в кому на нас чекає Христос. Через вчинки любові точно дістанемося до неба.

Господи, допоможи мені робити вчинки любові.

Немає коментарів: