31 серпня, вівторок – Мр 6,1-7
Мучч.Флора й Лавра
І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні. Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками? Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його - хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле. Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, - як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі." І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки; і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав. І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
І тепер Ісуса слухають мільйони людей через Боже слово, священиків, теперішніх пророків. Відкриймо очі, але перш за все свої серця. Стараймося, щоб ми не були на стороні Ісусових сучасників, котрі в Ньому шукали тільки людину. Він наш Бог і Господь.
Господи, дай мені духа покори та міцної віри, щоб я прийняв Тебе до свого життя, як мого Бога. Щоб в моїх вчинках, думках і словах було видно кому я повірив!
31.08.2010
31 серпня, вівторок – Мр 6,1-7
Мучч.Флора й Лавра
І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні. Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками? Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його - хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле. Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, - як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі." І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки; і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав. І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
І тепер Ісуса слухають мільйони людей через Боже слово, священиків, теперішніх пророків. Відкриймо очі, але перш за все свої серця. Стараймося, щоб ми не були на стороні Ісусових сучасників, котрі в Ньому шукали тільки людину. Він наш Бог і Господь.
Господи, дай мені духа покори та міцної віри, щоб я прийняв Тебе до свого життя, як мого Бога. Щоб в моїх вчинках, думках і словах було видно кому я повірив!
Мучч.Флора й Лавра
І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні. Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками? Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його - хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле. Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, - як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі." І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки; і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав. І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
І тепер Ісуса слухають мільйони людей через Боже слово, священиків, теперішніх пророків. Відкриймо очі, але перш за все свої серця. Стараймося, щоб ми не були на стороні Ісусових сучасників, котрі в Ньому шукали тільки людину. Він наш Бог і Господь.
Господи, дай мені духа покори та міцної віри, щоб я прийняв Тебе до свого життя, як мого Бога. Щоб в моїх вчинках, думках і словах було видно кому я повірив!
30.08.2010
30 серпня, понеділок – Мр 5,24-34
Муч. Мирона
І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього. А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його... Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю... І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги! І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі? І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене? А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла... А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!
Що думаємо про Ісусову оздоровляючу силу після уважного читання та роздумування над цим Євангеліє? Якщо захворіємо ми або хтось з наших рідних, чи ідемо за Ісусом та просимо Його, щоб нам допоміг? Чому тоді, зазвичай, ми думаємо, що Бог нас не чує, що не побачить нас у натовпі, не буде думати про таких простих людей як ми. Бог не є байдужим до жодного нашого прохання. Довіряймо Йому та витривало просімо з вірою!
· Вірую, що Бог є мій люблячий батько? Вмію молитися витривало?
Муч. Мирона
І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього. А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його... Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю... І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги! І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі? І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене? А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла... А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!
Що думаємо про Ісусову оздоровляючу силу після уважного читання та роздумування над цим Євангеліє? Якщо захворіємо ми або хтось з наших рідних, чи ідемо за Ісусом та просимо Його, щоб нам допоміг? Чому тоді, зазвичай, ми думаємо, що Бог нас не чує, що не побачить нас у натовпі, не буде думати про таких простих людей як ми. Бог не є байдужим до жодного нашого прохання. Довіряймо Йому та витривало просімо з вірою!
· Вірую, що Бог є мій люблячий батько? Вмію молитися витривало?
29.08.2010
29 серпня, неділя – Мт 22,1-14
Нерукотворн. Образа ГНІХ; муч. Діомида
Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах: “Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти. Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля. Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства; інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило. Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні. Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля. Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна. Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж:, і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав. Тоді цар промовив до слуг: Зв'яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів. Багато бо покликаних, але вибраних мало.”
...Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля… На таку гостину нас щоденно кличе небесний Отець. Підготована «Їжа» - Євхаристія часто лишається, бо Церква протягом тижня є напівпорожньою. Уявімо Ісуса, з яким болем в серці говорив цю притчу, коли знав з кількома відмовами зустрінеться протягом століть. Ісус нікого не примушує, навпаки, кожен день нас кличе до свого «Столу», де нам дається, як Їжа. Сам Божий Син є Їжею, без якої немає життя, без якої помирає наша душа.
…пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства… За чим відходимо ми? Через що найчастіше відмовляємось?
Господи Ісусе, поможи мені як можна частіше приймати Тебе до чистого серця.
Нерукотворн. Образа ГНІХ; муч. Діомида
Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах: “Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти. Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля. Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства; інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило. Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні. Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля. Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна. Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж:, і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав. Тоді цар промовив до слуг: Зв'яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів. Багато бо покликаних, але вибраних мало.”
...Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля… На таку гостину нас щоденно кличе небесний Отець. Підготована «Їжа» - Євхаристія часто лишається, бо Церква протягом тижня є напівпорожньою. Уявімо Ісуса, з яким болем в серці говорив цю притчу, коли знав з кількома відмовами зустрінеться протягом століть. Ісус нікого не примушує, навпаки, кожен день нас кличе до свого «Столу», де нам дається, як Їжа. Сам Божий Син є Їжею, без якої немає життя, без якої помирає наша душа.
…пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства… За чим відходимо ми? Через що найчастіше відмовляємось?
Господи Ісусе, поможи мені як можна частіше приймати Тебе до чистого серця.
28.08.2010
28 серпня, субота – Лк 10,38-42;11,27-28
Успіння Пресвятої Богородиці
Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.” Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”
Успіння Пресвятої Богородиці
Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.” Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”
27.08.2010
27 серпня, п’ятниця – Мр 5,22-24;35-6,1
Перенес. мощей преп. Теодосія Печ.; Передсв.Успіння
Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім'я, а побачивши його, упав йому до ніг і благав його вельми, кажучи: "Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила." Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього. Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: "Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?" Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: "Не бійся! Тільки віруй." І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова. Приходять вони до старшини синагоги в хату, - бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми. Увійшов же й каже: "Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!" І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало. Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: "Таліта кум" - що значить у перекладі: "Дівчино, кажу тобі, встань!" І притьмом устало дівча й почало ходити, - років же дванадцять мало, - і нараз охоплені були всі дивом-дивенним. Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, - і наказав дати їй їсти. І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
Увійшов же й каже: "Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно! … Після прочитаного Євангеліє можемо подумати про Ісусову силу. Якщо багатьом допоміг тоді, віримо, що охоче хоче допомагати і нам, якщо Його про це попросимо?
Просимо, щоб Ісус допоміг нам або нашим близьким? Чому часто не віримо в Його силу? Бог ніколи не є байдужим до наших прохань. Довіряймо Йому!!!
Господи Ісусе, моя віра є така слабка, підтримай мене своєю благодаттю так, як Яїра: Не бійся, тільки вір!
Перенес. мощей преп. Теодосія Печ.; Передсв.Успіння
Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім'я, а побачивши його, упав йому до ніг і благав його вельми, кажучи: "Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила." Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього. Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: "Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?" Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: "Не бійся! Тільки віруй." І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова. Приходять вони до старшини синагоги в хату, - бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми. Увійшов же й каже: "Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!" І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало. Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: "Таліта кум" - що значить у перекладі: "Дівчино, кажу тобі, встань!" І притьмом устало дівча й почало ходити, - років же дванадцять мало, - і нараз охоплені були всі дивом-дивенним. Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, - і наказав дати їй їсти. І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
Увійшов же й каже: "Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно! … Після прочитаного Євангеліє можемо подумати про Ісусову силу. Якщо багатьом допоміг тоді, віримо, що охоче хоче допомагати і нам, якщо Його про це попросимо?
Просимо, щоб Ісус допоміг нам або нашим близьким? Чому часто не віримо в Його силу? Бог ніколи не є байдужим до наших прохань. Довіряймо Йому!!!
Господи Ісусе, моя віра є така слабка, підтримай мене своєю благодаттю так, як Яїра: Не бійся, тільки вір!
26.08.2010
26 серпня, четвер – Мр 5,1-20
Віддання Преображення, Преп. Максима, ісповідника
Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську. І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа. Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв'язати; раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати. Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням. Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому і закричав великим голосом: "Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!" Бо він сказав до нього: "Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!" Ще й спитав його: "Як тебе звати?" Той же відрік: "Легіон - мені ім'я, багато бо нас!" І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю. А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що паслося собі. Тож удалися до нього з проханням: "Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них." І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо - близько дві тисячі! - з кручі у море та й потопилось у морі. А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, - то й повиходили побачити, що сталось. Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, - той, що мав у собі легіон, - і полякались. І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих. Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць. І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому. Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: "Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою." Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, - отож чудувалися всі.
…перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа… Диявол ходить по світі та шукає, кого би забрати з собою до пекла. Він є спеціалістом в кожній частині нашого життя. В Євангеліє оволодів чоловіка нечистотою. Люди Його боялися, не приймали, бо робив собі погано і ланцюги розривав. Коли бачили, як Йому Ісус допоміг, почали боятися Ісуса і Його сили. Але чому просили Ісуса, щоб відійшов з їх землі?
…Тож удалися до нього з проханням… Гріх є річ часто дуже «приємна». Диявол так легко не піддається, якщо потрібно прийде йому на допомогу багато інших. Обмотає нас золотими мотузками.
Ісус нам допоможе здолати кожну ситуацію, до котрої нас хоче втягнути диявол своїми обіцянками безтурботного життя. Як? Спокусу диявола можемо здолати Ісусовою молитвою, посвяченням хати, живою вірою.
· Як я воюю з дияволом?
Господи Ісусе, бережи мене від дій диявола.
Віддання Преображення, Преп. Максима, ісповідника
Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську. І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа. Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв'язати; раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати. Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням. Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому і закричав великим голосом: "Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!" Бо він сказав до нього: "Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!" Ще й спитав його: "Як тебе звати?" Той же відрік: "Легіон - мені ім'я, багато бо нас!" І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю. А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що паслося собі. Тож удалися до нього з проханням: "Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них." І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо - близько дві тисячі! - з кручі у море та й потопилось у морі. А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, - то й повиходили побачити, що сталось. Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, - той, що мав у собі легіон, - і полякались. І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих. Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць. І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому. Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: "Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою." Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, - отож чудувалися всі.
…перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа… Диявол ходить по світі та шукає, кого би забрати з собою до пекла. Він є спеціалістом в кожній частині нашого життя. В Євангеліє оволодів чоловіка нечистотою. Люди Його боялися, не приймали, бо робив собі погано і ланцюги розривав. Коли бачили, як Йому Ісус допоміг, почали боятися Ісуса і Його сили. Але чому просили Ісуса, щоб відійшов з їх землі?
…Тож удалися до нього з проханням… Гріх є річ часто дуже «приємна». Диявол так легко не піддається, якщо потрібно прийде йому на допомогу багато інших. Обмотає нас золотими мотузками.
Ісус нам допоможе здолати кожну ситуацію, до котрої нас хоче втягнути диявол своїми обіцянками безтурботного життя. Як? Спокусу диявола можемо здолати Ісусовою молитвою, посвяченням хати, живою вірою.
· Як я воюю з дияволом?
Господи Ісусе, бережи мене від дій диявола.
25.08.2010
25 серпня, середа – Мр 4,35-41
Мучч.Фотія і Аникити
Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: "Перепливімо лишень на той бік!" І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним. І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався. А він був на кормі, - спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: "Учителю, тобі байдуже, що гинемо?" Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: "Замовкни! Ущухни!" І затих вітер, і залягла велика тиша.Тоді сказав до них: "Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?" І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: "Хто це такий, що йому вітер і море послушні?"
В нашому житті є різні труднощі, болі, проблеми, які налітають, як буря, і ми не відразу знаємо, що робити. Шукаємо поміч, але лише деколи згадуємо, що Той, Який нас на човні нашого життя ніколи не покине є Ісус. Ми за Нього забуваємо і не просимо Його про поміч. Нашим спасінням є Ісус!!! Якщо я Його не прошу, то показую, що Він мені байдужий і я не потребую Його. «Бурю» нашого життя здатний в кожній хвилині заспокоїти лише Христос. Він – Господар неба та землі, чекає на наше прохання, нашу зацікавленість в Його допомозі.
Господи Ісусе, зміцни мою віру, вгамуй неспокій в моєму серці. Тобі, довіряю!
Мучч.Фотія і Аникити
Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: "Перепливімо лишень на той бік!" І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним. І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався. А він був на кормі, - спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: "Учителю, тобі байдуже, що гинемо?" Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: "Замовкни! Ущухни!" І затих вітер, і залягла велика тиша.Тоді сказав до них: "Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?" І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: "Хто це такий, що йому вітер і море послушні?"
В нашому житті є різні труднощі, болі, проблеми, які налітають, як буря, і ми не відразу знаємо, що робити. Шукаємо поміч, але лише деколи згадуємо, що Той, Який нас на човні нашого життя ніколи не покине є Ісус. Ми за Нього забуваємо і не просимо Його про поміч. Нашим спасінням є Ісус!!! Якщо я Його не прошу, то показую, що Він мені байдужий і я не потребую Його. «Бурю» нашого життя здатний в кожній хвилині заспокоїти лише Христос. Він – Господар неба та землі, чекає на наше прохання, нашу зацікавленість в Його допомозі.
Господи Ісусе, зміцни мою віру, вгамуй неспокій в моєму серці. Тобі, довіряю!
24.08.2010
24 серпня, вівторок – Мр 4,24-34
Муч. Євпла
І казав їм: "Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте. Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має." І казав: "Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю: чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали." І мовив: "До чого прирівняємо Царство Боже - або у якій притчі ми його появимо? Воно - немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі. А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись." І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти. Без притчі не говорив він їм; на самоті ж пояснював усе своїм учням.
Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю… Багато разів Божі слова були вкинуті до нашого серця, з натхненням ми чекали великих справ. Коли не приходили, ми втрачали терпеливість, і думали, що більше ми не зможемо…
…чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає. Можливо очікування великих справ може замінити наша активність в малих речах. Повага, порозуміння, щира розмова, усмішка, помічна рука…, таких малих ситуації в нашому житті є дуже багато.
…спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю… це, що дістанеться на поверхню зі зерна Божого слова, котре засіяне в нас – це вчинки любові.
Господи Ісусе, Тобі довіряю зростання моєї віри, терпеливості у дрібничках, бажання крокувати за Тобою і тоді, коли результатів не видно людському оку, але Твоєму.
Муч. Євпла
І казав їм: "Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте. Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має." І казав: "Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю: чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали." І мовив: "До чого прирівняємо Царство Боже - або у якій притчі ми його появимо? Воно - немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі. А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись." І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти. Без притчі не говорив він їм; на самоті ж пояснював усе своїм учням.
Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю… Багато разів Божі слова були вкинуті до нашого серця, з натхненням ми чекали великих справ. Коли не приходили, ми втрачали терпеливість, і думали, що більше ми не зможемо…
…чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає. Можливо очікування великих справ може замінити наша активність в малих речах. Повага, порозуміння, щира розмова, усмішка, помічна рука…, таких малих ситуації в нашому житті є дуже багато.
…спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю… це, що дістанеться на поверхню зі зерна Божого слова, котре засіяне в нас – це вчинки любові.
Господи Ісусе, Тобі довіряю зростання моєї віри, терпеливості у дрібничках, бажання крокувати за Тобою і тоді, коли результатів не видно людському оку, але Твоєму.
23.08.2010
23 серпня, понеділок – Мр 4,10-23
Муч. Лаврентія, архідиякона
А коли був Ісус на самоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі. І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами, щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось." І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі? Сіяч сіє слово. Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, - зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово. Так само посіяне на каменистому ґрунті, - це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають, але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються. Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово, але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним. А що посіяні на добру землю, - це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше." І говорив їм: "Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику? Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б. Хто має вуха слухати, хай слухає!"
У повній темноті людина боїться. Якщо темноту освітить хоча б найменший промінь світла, то в цьому місці починається життя. Ісус прийшов на цей світ, як світло світу. Своєю наукою та прикладом Він освітлює темноту наших днів. Бог нас поставив на певне місце на землі, щоб ми своїм світлом, прийнятим від Христа освітлювали цей кусок землі, де перебуваємо і були всюди світлом. Чи я є світлом, чи темнотою, якої кожен боїться? Вже від цієї миті, що зможу змінити?
· В конкретній ситуації сьогодні усвідомлю, що я є світлом щоб світило, наприклад, однокласникам, батькам, сусідам…
Господи Ісусе, з Твоєю поміччю хочу виявляти назовні свою віру вчинками. Не хочу Твоє світло заховувати від інших «під посудом або під ліжком.»
Муч. Лаврентія, архідиякона
А коли був Ісус на самоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі. І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами, щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось." І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі? Сіяч сіє слово. Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, - зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово. Так само посіяне на каменистому ґрунті, - це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають, але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються. Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово, але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним. А що посіяні на добру землю, - це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше." І говорив їм: "Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику? Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б. Хто має вуха слухати, хай слухає!"
У повній темноті людина боїться. Якщо темноту освітить хоча б найменший промінь світла, то в цьому місці починається життя. Ісус прийшов на цей світ, як світло світу. Своєю наукою та прикладом Він освітлює темноту наших днів. Бог нас поставив на певне місце на землі, щоб ми своїм світлом, прийнятим від Христа освітлювали цей кусок землі, де перебуваємо і були всюди світлом. Чи я є світлом, чи темнотою, якої кожен боїться? Вже від цієї миті, що зможу змінити?
· В конкретній ситуації сьогодні усвідомлю, що я є світлом щоб світило, наприклад, однокласникам, батькам, сусідам…
Господи Ісусе, з Твоєю поміччю хочу виявляти назовні свою віру вчинками. Не хочу Твоє світло заховувати від інших «під посудом або під ліжком.»
22.08.2010
22 серпня, неділя – Лк 9,1-6
Ап. Матія
Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги, і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати. Він до них промовив: “Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте. В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу. А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.” І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди.
Ап. Матія
Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги, і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати. Він до них промовив: “Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте. В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу. А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.” І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди.
21.08.2010
21 серпня, субота – Мт 22,15-22
Свят. Еміліяна; муч. Єлевтерія і Леоніда
Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові. І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, –кажуть ті, – “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя. Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?” Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри? Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій. Він спитав їх: “Чий це образ і напис?” Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.” Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.
Свят. Еміліяна; муч. Єлевтерія і Леоніда
Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові. І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, –кажуть ті, – “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя. Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?” Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри? Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій. Він спитав їх: “Чий це образ і напис?” Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.” Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.
20.08.2010
20 серпня, п’ятниця – Мр 4,1-9
Препмуч. Дометія
Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі. І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням; "Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти. Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його. Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока. Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло. А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду. Ще ж інше впало на добру землю - і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше." І додав: "Хто має вуха слухати, хай слухає!"
Сіяч Ісус і сьогодні сіє зерно свого слова. Можливо Його і вислухаю, але воно не доторкне мого серця, бо…
Бог до мене говорить, а я? Який врожай можу принести? Якою я є землею? Деколи мене і надихає Боже слово і Його речі, але це натхнення дуже короткочасне, деколи тільки до дверей Церкви. Дома, на вулиці живу за своїми уявленнями та планами. Божі плани для нас далекі. Сьогодні маю можливість виправитися.
· Подумаю, якою я є землею?
Господи Ісусе, допоможи мені бути доброю землею з добрими плодами – вчинками.
Препмуч. Дометія
Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі. І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням; "Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти. Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його. Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока. Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло. А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду. Ще ж інше впало на добру землю - і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше." І додав: "Хто має вуха слухати, хай слухає!"
Сіяч Ісус і сьогодні сіє зерно свого слова. Можливо Його і вислухаю, але воно не доторкне мого серця, бо…
Бог до мене говорить, а я? Який врожай можу принести? Якою я є землею? Деколи мене і надихає Боже слово і Його речі, але це натхнення дуже короткочасне, деколи тільки до дверей Церкви. Дома, на вулиці живу за своїми уявленнями та планами. Божі плани для нас далекі. Сьогодні маю можливість виправитися.
· Подумаю, якою я є землею?
Господи Ісусе, допоможи мені бути доброю землею з добрими плодами – вчинками.
19.08.2010
19 серпня, четвер – Мт 17,1-9
Преображення Господнє
По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. І ось з'явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі.” Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте.” Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: “Устаньте, не страхайтеся!” Підвівши свої очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса. Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: “Нікому не розповідайте про це видіння аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих.”
Ісус йде на гору Тавор і апостолам покажеться у своїй славі. Після слів про страждання та смерть, апостоли потребували підтримки. Ісус їх бере зі щоденності життя на гору. І ми потребуємо деколи пережити щось підтримуюче, щоб ми дісталися від стомлюючої щоденності до подій, котрі нас підтримають та зміцнять бажання жити тут на землі. Хвилини щастя тут на землі зі своїм Богом знову відновлять в нас бажання бути святими. Життя приносить з собою багато ситуацій, коли наша віра слабне. Згасає і наше натхнення до Бога, і ми починаємо заглиблюватися в наші проблеми, труднощі. Тоді нам потрібно зійти на гору, до тиші нашого Бога. Він має достатньо благодатей, щоб всіх нас змінити. Встаньмо з нашої щоденності і ходімо до Нього.
Господи, прошу Тебе, переміни мене.
Преображення Господнє
По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. І ось з'явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі.” Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте.” Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: “Устаньте, не страхайтеся!” Підвівши свої очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса. Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: “Нікому не розповідайте про це видіння аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих.”
Ісус йде на гору Тавор і апостолам покажеться у своїй славі. Після слів про страждання та смерть, апостоли потребували підтримки. Ісус їх бере зі щоденності життя на гору. І ми потребуємо деколи пережити щось підтримуюче, щоб ми дісталися від стомлюючої щоденності до подій, котрі нас підтримають та зміцнять бажання жити тут на землі. Хвилини щастя тут на землі зі своїм Богом знову відновлять в нас бажання бути святими. Життя приносить з собою багато ситуацій, коли наша віра слабне. Згасає і наше натхнення до Бога, і ми починаємо заглиблюватися в наші проблеми, труднощі. Тоді нам потрібно зійти на гору, до тиші нашого Бога. Він має достатньо благодатей, щоб всіх нас змінити. Встаньмо з нашої щоденності і ходімо до Нього.
Господи, прошу Тебе, переміни мене.
18.08.2010
18 серпня, середа – Мр 3,20-27
Передс. Преображення; Муч Євсигнія
І приходять до дому вони. І знову зібралось народу, що вони не могли навіть хліба з'їсти. І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамовитий. А книжники, що поприходили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів. І, закликавши їх, Він у притчах до них промовляв: Як може сатана сатану виганяти? І коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство. І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім. І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине. Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його.
Люди ходили за Ісусом з багатьох причин. Коли чули про Нього родичі, хотіли Його забрати з собою. Згадуймо цю частину Євангеліє тоді, коли нам трапиться щось подібне. Старання бути подібним до Христа, яке ми вибрали, і нас може привести до подібної ситуації. Будуть про нас говорити, як про тих, що не вміють пристосовуватися до часу, відсталих, реакціонерів…
Тоді щиро попросімо Батька, щоб нам дав силу не піддатися тиску оточення, але міцно стояти на Божих правдах. Вічне спасіння не отримується легко, без проблем, про це мусимо пам’ятати ціле життя.
· Дбаю про похвалу оточення чи про Божу дорогу? Не належу вже до тих, котрі думають, що в теперішньому часі вже не можна жити вірою?
Господи Ісусе, бажаю подобатися Тобі. Це нелегко, підтримай мене, щоб я більше турбувався про Твою думку, ніж про думку оточення.
Передс. Преображення; Муч Євсигнія
І приходять до дому вони. І знову зібралось народу, що вони не могли навіть хліба з'їсти. І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамовитий. А книжники, що поприходили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів. І, закликавши їх, Він у притчах до них промовляв: Як може сатана сатану виганяти? І коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство. І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім. І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине. Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його.
Люди ходили за Ісусом з багатьох причин. Коли чули про Нього родичі, хотіли Його забрати з собою. Згадуймо цю частину Євангеліє тоді, коли нам трапиться щось подібне. Старання бути подібним до Христа, яке ми вибрали, і нас може привести до подібної ситуації. Будуть про нас говорити, як про тих, що не вміють пристосовуватися до часу, відсталих, реакціонерів…
Тоді щиро попросімо Батька, щоб нам дав силу не піддатися тиску оточення, але міцно стояти на Божих правдах. Вічне спасіння не отримується легко, без проблем, про це мусимо пам’ятати ціле життя.
· Дбаю про похвалу оточення чи про Божу дорогу? Не належу вже до тих, котрі думають, що в теперішньому часі вже не можна жити вірою?
Господи Ісусе, бажаю подобатися Тобі. Це нелегко, підтримай мене, щоб я більше турбувався про Твою думку, ніж про думку оточення.
17.08.2010
17 серпня, вівторок – Мр 3,13-19
7-ох муч. Ефеских; препмуч. Євдокії
Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю; і дав їм владу виганяти бісів. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро; Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім'я Воанергес, у перекладі - Сини грому; Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія, та Юду Іскаріота, що його і зрадив.
…покликав тих, що їх сам хотів… Ісус до свого служіння і сьогодні кличе тих, котрих сам хоче. Те, що є мало духовних покликань, може бути і нашим людським недоліком! Тихий Божий голос «глушимо шумом» телебачення, музики, зручностями…. Ісус кличе, але ми є переповнені собою!
і вони підійшли до нього… Покликання, чи до священства, чи до богопосвяченого життя, чи до подружжя є великим даром Божим і треба за нього молитися. Велике завдання тут має Церква, сім’я, вихователі. Щоб було достатньо нових Петрів, Іванів… мусимо їх випросити!
І він призначив дванадцятьох… кількість не означає якість. Про це мусимо всі дбати та просити за себе, а також й за тих, котрі мають служити, як приклади! В Бога немає нічого неможливого!!!
· Як я готуюсь до свого покликання? І якщо вже крокую за ним чи підтримую його молитвою?
Господи Ісусе, наповни мене своєю благодаттю, щоб я в кожній хвилині свого життя дозволив, щоб Ти мною керував.
7-ох муч. Ефеских; препмуч. Євдокії
Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю; і дав їм владу виганяти бісів. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро; Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім'я Воанергес, у перекладі - Сини грому; Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія, та Юду Іскаріота, що його і зрадив.
…покликав тих, що їх сам хотів… Ісус до свого служіння і сьогодні кличе тих, котрих сам хоче. Те, що є мало духовних покликань, може бути і нашим людським недоліком! Тихий Божий голос «глушимо шумом» телебачення, музики, зручностями…. Ісус кличе, але ми є переповнені собою!
і вони підійшли до нього… Покликання, чи до священства, чи до богопосвяченого життя, чи до подружжя є великим даром Божим і треба за нього молитися. Велике завдання тут має Церква, сім’я, вихователі. Щоб було достатньо нових Петрів, Іванів… мусимо їх випросити!
І він призначив дванадцятьох… кількість не означає якість. Про це мусимо всі дбати та просити за себе, а також й за тих, котрі мають служити, як приклади! В Бога немає нічого неможливого!!!
· Як я готуюсь до свого покликання? І якщо вже крокую за ним чи підтримую його молитвою?
Господи Ісусе, наповни мене своєю благодаттю, щоб я в кожній хвилині свого життя дозволив, щоб Ти мною керував.
16.08.2010
16 серпня, понеділок – Мр 3,6-12
Препп. Ісаака, Далмата й Фавста
І вийшли фарисеї, і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як би його занапастити. Тоді подавсь Ісус до моря з своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, а й з Юдеї, з Єрусалиму й з Ідумеї та й геть із Зайордання, ще й з околиць Тиру та Сидону; велика многота людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього. Тоді він сказав своїм учням, щоб напоготовили йому човен, з-за народу, щоб не тиснув його. Бо він багато з них оздоровив, тож ті, що мали якісь недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись. І духи нечисті, бачивши його, падали ниць перед ним та й кричали: "Ти - Син Божий!" Він, однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли його.
Сила людей із Галилеї йшла за ним… Люди бажали Його доторкнутися, вірили, що їм допоможе вирішити багато проблем, вилікує їхні хвороби. Скільки проблем мучить і нас: різні хвороби, недостатки, болі тілесні і душевні… Що робити? Ходімо і ми за Ісусом!
…падали ниць перед ним та й кричали: "Ти - Син Божий!"…. В Євангеліє про Його присутність свідчили і нечисті духи, впали перед Ним! Чи шукаємо Його ми? Доторкаємось? Скажімо Йому щиро про те, що нас мучить та переслідує, в чому помилились, чого боїмося. Кожен Божий дотик є ліком!
· Чи вмію поговорити з Господом щиро?
Господи, дай мені свою помічну та оздоровляючу руку
Препп. Ісаака, Далмата й Фавста
І вийшли фарисеї, і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як би його занапастити. Тоді подавсь Ісус до моря з своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, а й з Юдеї, з Єрусалиму й з Ідумеї та й геть із Зайордання, ще й з околиць Тиру та Сидону; велика многота людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього. Тоді він сказав своїм учням, щоб напоготовили йому човен, з-за народу, щоб не тиснув його. Бо він багато з них оздоровив, тож ті, що мали якісь недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись. І духи нечисті, бачивши його, падали ниць перед ним та й кричали: "Ти - Син Божий!" Він, однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли його.
Сила людей із Галилеї йшла за ним… Люди бажали Його доторкнутися, вірили, що їм допоможе вирішити багато проблем, вилікує їхні хвороби. Скільки проблем мучить і нас: різні хвороби, недостатки, болі тілесні і душевні… Що робити? Ходімо і ми за Ісусом!
…падали ниць перед ним та й кричали: "Ти - Син Божий!"…. В Євангеліє про Його присутність свідчили і нечисті духи, впали перед Ним! Чи шукаємо Його ми? Доторкаємось? Скажімо Йому щиро про те, що нас мучить та переслідує, в чому помилились, чого боїмося. Кожен Божий дотик є ліком!
· Чи вмію поговорити з Господом щиро?
Господи, дай мені свою помічну та оздоровляючу руку
15.08.2010
15 серпня, неділя – Мт 19,16-26
Перенес. мощей первомуч. Стефана
Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” Ісус сказав до нього: “Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.” “Яких?” – питає його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.” Каже юнак до нього: “Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?” “Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.” Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство. Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство.” Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: “Хто ж тоді може бути спасенний?” Ісус глянув на них пильно й мовив: “У людей це неможливо, Богові – все можливо.”
Цей діалог юнака з Ісусом нам говорить про ставлення до грошей та багатства. Сьогодні можемо подумати над тим, яким є моє особисте ставлення до грошей та майна, чи ці речі не є для мене важливіші, ніж відносини з Богом, віра, ставлення до ближнього. Наші стосунки з Богом не можуть будуватися тільки на тому, що зранку ми помолились, а в неділю пішли до Церкви. Ісус нас кличе до життя згідно Євангеліє, Його заповідей, вчення Церкви. Під їх впливом будемо поступати чесно, справедливо, морально в кожній ситуації, а не лише тоді, коли нам це підходить.
Господи, з Твоєю поміччю хочу отримати скарб на небі.
Перенес. мощей первомуч. Стефана
Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” Ісус сказав до нього: “Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.” “Яких?” – питає його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.” Каже юнак до нього: “Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?” “Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.” Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство. Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство.” Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: “Хто ж тоді може бути спасенний?” Ісус глянув на них пильно й мовив: “У людей це неможливо, Богові – все можливо.”
Цей діалог юнака з Ісусом нам говорить про ставлення до грошей та багатства. Сьогодні можемо подумати над тим, яким є моє особисте ставлення до грошей та майна, чи ці речі не є для мене важливіші, ніж відносини з Богом, віра, ставлення до ближнього. Наші стосунки з Богом не можуть будуватися тільки на тому, що зранку ми помолились, а в неділю пішли до Церкви. Ісус нас кличе до життя згідно Євангеліє, Його заповідей, вчення Церкви. Під їх впливом будемо поступати чесно, справедливо, морально в кожній ситуації, а не лише тоді, коли нам це підходить.
Господи, з Твоєю поміччю хочу отримати скарб на небі.
14.08.2010
14 серпня, субота – Мт 20,29-34
(поч..Спасівки) Перен. Чесного Хреста; муч. Макавейських
Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу. Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: “Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!” Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: “Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!” Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: “Що бажаєте, щоб учинив я вам?” Вони кажуть йому: “Господи, щоб очі нам відкрилися.” Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним.
(поч..Спасівки) Перен. Чесного Хреста; муч. Макавейських
Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу. Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: “Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!” Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: “Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!” Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: “Що бажаєте, щоб учинив я вам?” Вони кажуть йому: “Господи, щоб очі нам відкрилися.” Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним.
13.08.2010
13 серпня, п’ятниця – Мр 2,18-22
Преп. Євдокима, праведного
Учні ж Йоана й фарисеї постили; і приходять до Ісуса та й кажуть: "Чого учні Йоанові та учні фарисеїв постять, а твої не постять?" Ісус відповів їм: "Чи ж можуть постити весільні гості, доки жених з ними? Доки жених з ними, вони не можуть постити. Але настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів. Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини, бо інакше нова латка відірветься від старої одежини, і діра стане більша. Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки, бо інакше вино прорве бурдюки, і пропаде вино, а й бурдюки, лише нове вино - у нові бурдюки!"
Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини… Якщо «тканина» нашої віри в Бога є вже старою, нитки, які нас з’єднували з Богом слабкі, то потрібно наново з бажанням та відвагою будувати свої особисті відносини з Богом. Не маємо з Євангеліє вибирати лише ті речі, які нам підходять, та латати тим нашу совість. Потрібно прийняти Ісусову науку повністю, як гарну тканину Божої любові до нас, людей. Якщо приймемо Ісуса до свого життя, якщо надамо Богу перше місце у своєму серці, то вже не можемо продовжувати жити в старій одежі своїх поганих звичок, способів. Можливо заради Нього потрібно буде зректися багато чого. Це може потребувати значних зусиль від нас, боротьби проти власного «Я», котре є присутнім у кожному з нас!
Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки… Хто хоче жити вічно з Небесним Батьком в небі, немає іншої можливості. Ісус нам пропонує свою науку, але й самого себе в Євхаристії, щоб ми знали, як маємо жити і поступово мінялися та ставали більш подібними до Нього у своїх вчинках, думках, словах.
Преп. Євдокима, праведного
Учні ж Йоана й фарисеї постили; і приходять до Ісуса та й кажуть: "Чого учні Йоанові та учні фарисеїв постять, а твої не постять?" Ісус відповів їм: "Чи ж можуть постити весільні гості, доки жених з ними? Доки жених з ними, вони не можуть постити. Але настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів. Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини, бо інакше нова латка відірветься від старої одежини, і діра стане більша. Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки, бо інакше вино прорве бурдюки, і пропаде вино, а й бурдюки, лише нове вино - у нові бурдюки!"
Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини… Якщо «тканина» нашої віри в Бога є вже старою, нитки, які нас з’єднували з Богом слабкі, то потрібно наново з бажанням та відвагою будувати свої особисті відносини з Богом. Не маємо з Євангеліє вибирати лише ті речі, які нам підходять, та латати тим нашу совість. Потрібно прийняти Ісусову науку повністю, як гарну тканину Божої любові до нас, людей. Якщо приймемо Ісуса до свого життя, якщо надамо Богу перше місце у своєму серці, то вже не можемо продовжувати жити в старій одежі своїх поганих звичок, способів. Можливо заради Нього потрібно буде зректися багато чого. Це може потребувати значних зусиль від нас, боротьби проти власного «Я», котре є присутнім у кожному з нас!
Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки… Хто хоче жити вічно з Небесним Батьком в небі, немає іншої можливості. Ісус нам пропонує свою науку, але й самого себе в Євхаристії, щоб ми знали, як маємо жити і поступово мінялися та ставали більш подібними до Нього у своїх вчинках, думках, словах.
Підписатися на:
Дописи (Atom)