01.04.2010

01 квітня, четвер – Мт. 26,21-39
Великий Четвер (Страсті).
Мучч .Хризанта і Дарії

І коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.”. Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?” Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить. Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!” А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.” Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.” Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі, бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.. Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.” І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору. Тоді Ісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада. А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.” Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.” Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.” Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні. Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.” І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити. Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі – аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.”. І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти.


В цей день Ісус установив Євхаристію: “Беріть, їжте: це моє тіло.” Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі, бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів. О, яке солодке і миле слово для вуха грішника, яким Ти, Господи Боже мій, запрошуєш нужденного бідака до Причастя Твого Найсвятішого Тіла! Але, Господи, хто я такий, щоб смів приступити до Тебе? Ось високі небеса не можуть обняти Тебе, а Ти кажеш: “Приходьте до Мене всі!” Що означає така премилостива ласкавість і ці приятельські запросини? Багато людей бігає по всіх усюдах, щоб поклонитися мощам святих і з зачудуванням слухають оповідь про їхні діла, оглядають величні будівлі їхніх храмів і цілують святі їхні кості, обвиті шовком і золотом. А ось тут, переді мною на престолі, перебуваєш Ти, Боже мій Найсвятіший, Творче людей і Господи ангелів!. При таких оглядинах не раз буває тільки людська цікавість та невидана ще новина, тому вони приносять невеличкий овоч перемін на краще, а найбільше тоді, коли відбувається легкодумна біганина без правдивого сокрушення серця. А тут, у Таїнстві Святого Причастя, перебуваєш увесь, мій Боже і людино Ісусе Христе; скільки то разів тут достойно і побожно приймається Тебе, збирається рясний овоч вічного спасіння. Але сюди не приваблює ніяке легкодумство, ні цікавість, ані змисловість, тільки сильна віра, побожна надія і щира любов. У цьому Таїнстві дається духовна благодать, а втрачена сила душі обновляється, і краса її, знівечена гріхом, повертається знову. Бо Він наше освячення і спасіння, Він утіха для мандрівників на дорозі життя.

Немає коментарів: