28 квітня, середа – Ів 7,14-30
Переполовинення. Апп. Аристарха, Пуда і Трохима
А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати. І дивувались юдеї, примовлявши: «Як він знає Писання, не вчившися.» А Ісус озвався і мовив до них: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене. Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе. Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає. Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий, і немає неправди в ньому. Хіба не дав вам Мойсей закону? А ніхто з вас закон не виконує! Чого бажаєте мене вбити?» Озвався народ: «Чи ти навіжений? Хто тебе вбити бажає?» А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь. Тим то дав вам Мойсей обрізання, - воно й не від Мойсея, лише від предків, - і ви обрізуєте чоловіка в суботу. Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, - ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив! Не судіте з вигляду зовнішнього - судіте справедливим судом!» Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не той це, що бажають його вбити? Ось він говорить явно, і йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що він Христос?Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.» Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак прийшов я не від себе самого, правдивий же той, хто послав мене, - а того ви не знаєте. Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.” Тим то й хотіли вони схопити його. Та ніхто не наклав рук на нього - не настала бо ще його година.
Хоча Ісус прийшов на свято, як паломник, мусив розвіяти сумніви жителів Єрусалиму, чи є Він Месією. Говорив про єдність з Отцем, який Його послав, але це їм не сподобалося. Він ставив себе на рівень з Богом, і за це – смерть! Як би ми зреагували у тому натовпі. Чи маємо достатньо міцну віру виявити свою думку про Бога десь в середовищі друзів, співпрацівників, однокурсників?
Щоб Бога впізнати, обов’язково мусимо читати Святе Письмо, думати про правди віри. Коли ми були маленькими, ми були в пеленах, ми нічого не знали, але поступово ми виросли, навчилися робити різні речі. Але наша віра часто залишається в пеленах. Чи може ми думаємо, що знання, отримані в дитинстві є достатніми і тепер, коли ми дорослі?
• Чи зростає моя віра з роками мого життя?
Господи Ісусе, прошу Тебе допоможи мені щоденно знаходити час, щоб зміцнювати мою віру духовним читанням, молитвою, Службою Божою або якимось вчинком любові.
Переполовинення. Апп. Аристарха, Пуда і Трохима
А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати. І дивувались юдеї, примовлявши: «Як він знає Писання, не вчившися.» А Ісус озвався і мовив до них: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене. Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе. Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає. Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий, і немає неправди в ньому. Хіба не дав вам Мойсей закону? А ніхто з вас закон не виконує! Чого бажаєте мене вбити?» Озвався народ: «Чи ти навіжений? Хто тебе вбити бажає?» А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь. Тим то дав вам Мойсей обрізання, - воно й не від Мойсея, лише від предків, - і ви обрізуєте чоловіка в суботу. Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, - ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив! Не судіте з вигляду зовнішнього - судіте справедливим судом!» Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не той це, що бажають його вбити? Ось він говорить явно, і йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що він Христос?Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.» Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак прийшов я не від себе самого, правдивий же той, хто послав мене, - а того ви не знаєте. Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.” Тим то й хотіли вони схопити його. Та ніхто не наклав рук на нього - не настала бо ще його година.
Хоча Ісус прийшов на свято, як паломник, мусив розвіяти сумніви жителів Єрусалиму, чи є Він Месією. Говорив про єдність з Отцем, який Його послав, але це їм не сподобалося. Він ставив себе на рівень з Богом, і за це – смерть! Як би ми зреагували у тому натовпі. Чи маємо достатньо міцну віру виявити свою думку про Бога десь в середовищі друзів, співпрацівників, однокурсників?
Щоб Бога впізнати, обов’язково мусимо читати Святе Письмо, думати про правди віри. Коли ми були маленькими, ми були в пеленах, ми нічого не знали, але поступово ми виросли, навчилися робити різні речі. Але наша віра часто залишається в пеленах. Чи може ми думаємо, що знання, отримані в дитинстві є достатніми і тепер, коли ми дорослі?
• Чи зростає моя віра з роками мого життя?
Господи Ісусе, прошу Тебе допоможи мені щоденно знаходити час, щоб зміцнювати мою віру духовним читанням, молитвою, Службою Божою або якимось вчинком любові.
Немає коментарів:
Дописати коментар