27.04.2010

27 квітня, вівторок – Ів 7,1-13
Іспов. Мартина, Папи Римського

І по тому ходив Ісус Галилеєю; він не хотів більше ходити Юдеєю, бо юдеї бажали убити його. Наближалося ж юдейське свято Кучок. Отож мовили до нього брати його: «Йди таки в Юдею звідсіль: нехай і учні твої побачать діла, що їх ти робиш. Ніхто бо не чинить нічого тайно, коли сам явним бути бажає. Якщо ти таке робиш, то і яви себе світові.» Навіть і брати його, отже, не вірували в нього! Тоді Ісус відказав їм: «Ще мій час не надійшов, для вас же пора - завжди готова. Не може світ вас ненавидіти, - а мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі. Тож ідіте ви на свято. Я на свято тепер не піду, бо не сповнився ще час мій.» Мовивши так до них, залишився у Галилеї. Та коли брати його пішли на свято, то й він так само пішов, однак не явно, а наче потай. Юдеї ж шукали його на святі, питалися: «Де він?» І говорили багато про нього люди між собою: одні твердили, що він добрий, а інші відказували: Ні, - він лише народ туманить. Однак ніхто не говорив про нього явно - зо страху перед юдеями