25 квітня, неділя – Ів. 5,1-15
Розслабленого. Іспов. Василія, єп. Парійського
По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму. А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п'ять критих переходів. Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода: ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, -хоч яка б там була його хвороба. Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років. Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?» «Не маю нікого, пане, - одрікає йому недужий, - хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.» Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!» Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день - субота. Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!» А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, - сказав мені, хто мене оздоровив.» Спитали його: «Хто він - той, що сказав тобі: Візьми і ходи?» Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці. Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.». Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, - Ісус
…Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода… скільки сьогодні лежать перед нашим зором, ходять навколо нас, живуть з нами, а є хворі, сліпі, криві душею! І не має нікого, хто подав би їм руку допомоги, а самі вони є слабкі, не мають достатньо сил, щоб у своєму житті щось змінити!
… Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»... Ісус нас посилає до цього світу, щоб ми були Його руками і ногами, щоб ми своїм життям «світили» та приносили правду віри в такій формі, щоб вона привернула інших, тих, з котрими ми живемо. Багато з них є хворими лише тому, що не мають нікого, хто би їх своїми молитвами «переніс» до купелі Божої любові, прощення та милосердя!!!
«Не маю нікого, пане, - одрікає йому недужий, - хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль… Господи, я так сильно потребував його помочі, та він мене навіть не побачив. Бажав почути його слова, та він пройшов байдуже мимо мене! Не мав хліба, та він відвернувся від мене… – скільки разів у вічності будуть свідчити так про нас?
Розслабленого. Іспов. Василія, єп. Парійського
По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму. А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п'ять критих переходів. Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода: ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, -хоч яка б там була його хвороба. Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років. Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?» «Не маю нікого, пане, - одрікає йому недужий, - хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.» Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!» Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день - субота. Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!» А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, - сказав мені, хто мене оздоровив.» Спитали його: «Хто він - той, що сказав тобі: Візьми і ходи?» Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці. Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.». Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, - Ісус
…Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода… скільки сьогодні лежать перед нашим зором, ходять навколо нас, живуть з нами, а є хворі, сліпі, криві душею! І не має нікого, хто подав би їм руку допомоги, а самі вони є слабкі, не мають достатньо сил, щоб у своєму житті щось змінити!
… Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»... Ісус нас посилає до цього світу, щоб ми були Його руками і ногами, щоб ми своїм життям «світили» та приносили правду віри в такій формі, щоб вона привернула інших, тих, з котрими ми живемо. Багато з них є хворими лише тому, що не мають нікого, хто би їх своїми молитвами «переніс» до купелі Божої любові, прощення та милосердя!!!
«Не маю нікого, пане, - одрікає йому недужий, - хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль… Господи, я так сильно потребував його помочі, та він мене навіть не побачив. Бажав почути його слова, та він пройшов байдуже мимо мене! Не мав хліба, та він відвернувся від мене… – скільки разів у вічності будуть свідчити так про нас?
Немає коментарів:
Дописати коментар