21.04.2010

21 квітня, середа – Ів. 6,35-39
Апп. Іродіона, Агава, Руфа та ін.

Ісус же їм: «Я - хліб життя. Хто приходить до мене - не голодуватиме; хто в мене вірує - не матиме спраги ніколи. Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте. Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину; бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав. Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.

...того, хто до мене прибуде, я не відкину; бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав... Ми, люди, на Бога дивимося занадто людськими очима. Постійно нас переслідує свідомість, що Бог лише чекає, на наші падіння, помилки, щоб нас зміг покарати. Але це не так!!! Для Нього не є важливі математичні задачі, але найважливіша є любов. Він нас сотворив з любові і не бажає нічого іншого, лиш тільки дарувати нам любов у своєму Царстві. Дорога до Отця не є легкою. Ісус нам її показав своїм життям та смертю на хресті. Коли підемо нею за Ним, очікують нас хрести, біль, страждання, але є і хвилини радості, потіхи, миру. А найголовніше те, що нас очікує вічна радість у Отця в небі!!! Це вартує наших зусиль!