13 квітня, вівторок – Ів. 3,16-21
Свят. Іпатія, єп. Гангренського
Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним - світ спасти. Хто вірує в нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого. А той суд такий: світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, - лихі бо були їхні діла.Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не виявились діла його. А хто правду чинить - іде до світла, щоб виявилися діла його, сподіяні бо вони в Бозі.»
В загальному люди, а ще більше молодь мало думають про Божу любов до них. Дуже багато речей сприймаємо, як щось очевидне , ніби інакше не могло бути. Ми так звикли з дитинства. Думаємо, що на все маємо право. Міняємо цінності, і не робимо різниці між любов’ю та справедливістю. Здається нам, що в певній хвилині ми маємо на все право! Це відбувається тому, що забуваємо про значення потреб. Є речі дійсно необхідні для нашого життя. Такі потреби є справедливими. Ще є багато речей, які отримуємо з любові, а з часом починаємо їх вимагати, ніби вони є необхідністю. І нарешті, є речі, без яких можемо жити, хоч вони і здаються нам дуже важливими. Але не забувайм, що все те, що маємо, є від Бога.
Небесний Батьку, дякую Тобі, що Ти мені дав найбільший дар, свого Сина Ісуса, який є доказом Твоєї любові до мене.
Немає коментарів:
Дописати коментар