19 квітня, понеділок – Ів. 4,46-54
Свят. Методія, учит. слов’ян; свят. Євтихія
Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі. Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати. Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!» А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!» Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі. А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий. Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», - сказали вони йому. І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його. Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.
Урядовець вірив Ісусові, він пройшов кілометри з вірою, що Його Син житиме. Ми навіть трохи «заздримо» такій його вірі. Вірив не тільки він, але й вся його родина. Це так прекрасно, - скажемо захоплено. Жаль тільки, що так мало думаємо над тим, як стати подібними до цього урядовця. Не дивимося на свої власні хвороби, ні на хвороби своїх дітей. Йдеться тут не про хвороби тіла, але про хвороби душі, які є дуже підступними. Вони виявляються найперше періодичною злістю, лінню, криком, бажанням жити тільки «власним розумом». І при цьому ми не розуміємо, що таким чином потрапляємо в руки диявола. Хочемо бути самодостатніми, обходитися без Бога. Скільки духовних трупів ходить і навколо нас!
Господи Ісусе, прийди та спаси мене і моїх близьких. Обдаруй мене такою міцною вірою, яку мав урядовець.
Немає коментарів:
Дописати коментар