21.10.2008

21.10. Преп. Пелагії

Лк. 5, 12-16

А як Він перебував в одному з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене! 13 А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, будь чистий! І зараз із нього проказа зійшла... 14 І звелів Він йому не казати нікому про це. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, як Мойсей наказав, на свідчення їм. 15 А чутка про Нього ще більше пішла, і багато народу приходило слухати та вздоровлятись від Нього з недугів своїх. 16 Він же відходив на місце самотнє й молився.

Напевно, проказа тіла нам не загрожує. Але набагато більшою загрозою є інша проказа, яка є ще більш небезпечною, бо знищує нас з середини! Це є проказа душі – важкий гріх. Подумаймо! Як реагуємо, коли відчуваємо на собі цей вид прокази? Чи не робимо вигляд ніби нічого не сталося? Живемо собі спокійно, крокуємо з «масою», пристосовуємося до вимог світу, а не до Божих вимог. Виправмося, поки є ще час, та зробімо так, як той прокажений з Євангелія: упав ницьма та й благав Ісуса, кажучи: «Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене! Прошу, очисти мене!»

Попробуймо бути вірними, тими, які з вірою шукають Ісуса та, згрішивши просять Його, щоб їх оздоровив.

· Попробую знищити прив’язаність, яку бачу у моєму житті.

Немає коментарів: