05 травня, середа – Ів. 6,5-14
Преп. Теодора Сікіота і Віталія
Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа:«Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?» Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити. Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.» Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра: «Є тут один хлопчина; він має п'ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!» І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки - числом тисяч із п'ять. І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли. Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.» Отож зібрали - і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли. Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»
Такий Ісус, який вирішив би в одну мить проблему великого натовпу людей, подобався б і нам сьогодні. Наситив би всіх голодуючих у світі, кожен мав би достатньо, і ще б лишилося повно крихт. Дивуємося, чому Він так не робить? Не розуміємо, чому стільки людей не має що їсти, а Бог дивиться на це і нічого не робить? А чи подумали ми про те, що Бог і сьогодні робить чуда? Ми маємо всього набагато більше, ніж потребуємо, але, що ми з цим робимо? Аж до сліз нас доймають фото голодуючих в Африці, бідних в Індії, але що ми зробили щоб їм допомогти? Нашими сльозами вони не наситяться! Ісус хоче бути нашими руками, щоб ми роздавалися. Нашими ногами, щоб ми йшли. Нашим гаманцем, щоб ми поділилися. Не наші сльози, але конкретні вчинки з нас роблять правдивих християн. Чи вміємо поділитися тим, що маємо?
• Усвідомлюю те, що Ісус хоче допомагати і через мене?
Господи, хочу вчитися давати, а не тільки брати. Поможи мені в цьому зусиллі.
Немає коментарів:
Дописати коментар