07 травня, п’ятниця – Ів. 10,17-28
Муч. Сави Стратилата
За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти. Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.» Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів. Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?» Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?» Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була. Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком. Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!» Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, - вони свідчать за мене. Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець. Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
«Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»… Юдеї не були дійсно зацікавленими, щоб пізнати та прийняти Ісуса, як Месію. Якщо їм не допомогли це зрозуміти вчинки, які робив, то слова були зайві.
...Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, - вони свідчать за мене. Та ви не віруєте... І ми повторюємо помилку юдеїв та шукаємо логічні і наукові докази існування Бога, а через це можемо не помітити важливої дійсності, що Бог є близько. Він тут, біля нас, а ми Його шукаємо десь далеко... Він нам щоденно пропонує свою присутність в Євхаристії, чекає на нас в Церкві, приходить у своєму Слові та ближніх. Будьмо чуйні на тихий голос Божого духа в нашому житті, побачмо дари, які нам щоденно пропонує Бог.
• Чи живу я вірою в Бога?
Господи, бажаю належати до тих, котрі повірили Тобі цілим серцем.
Немає коментарів:
Дописати коментар