06.09. Свщмч Євтихія, Мт. 2, 29-34
Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий. І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив? Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі! І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.
… І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, … Вони довгі роки жили у темноті. Не бачили, тому не могли йти за Ісусом скоріше… Тепер мають велику можливість, Ісус є близько, тому кричать. Один, два рази … Ісус прохання сліпих вислуховує… Скільки сліпих тілесно, але також духовно проходить між нами? Чи не поширюємо їх ряди деколи і ми? Якщо нас Ісус залишає чекати, то це для того, щоб ми навчились бути витривалими та зміцнили нашу віру!
…Що хочете, щоб Я вам зробив?... Ісус проходить коло нас… Очікує наших прохань. Не тому, що Він не знає про наші потреби, але потребує нашого щирого прохання про допомогу. Наша віра слабне? Молитви стають не зосередженими, «нецікавими»? Не маю бажання взяти Святе Письмо? Все, що стосується віри в Бога є для нас важким та нудним? Не переживаю правдиву християнську радість?
Кличмо, кричімо до Ісуса! Щиро Його попросімо, щоб ми прозріли!!
Що потрібно змінити у моєму духовному житті? Яку сліпоту хочу почати нищити чим скоріше?
Немає коментарів:
Дописати коментар