25.09.2008

25.09. Віддання Різдва Пресв. Богород., Свщм. Автонома

Мр. 6, 30-45

І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили. 31 І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись. 32 І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного. 33 І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили. 34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати. 35 І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня. 36 Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти. 37 А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти? 38 А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі. 39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного. 40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят. 41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив. 42 І всі їли й наїлися! 43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів. 44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка! 45 І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.

…І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили… Яким наповненим був би кожен день, якщо би ми, так само як апостоли, зуміли знайти час, щоб щиро розказати Ісусові все, що трапилось цього дняь, що ми пережили, що нам вдалося, що було важким та що взагалі не вдалось… Повірмо, що Ісус бажає нас вислухати, зрозуміти та допомогти нам….

…Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте... Наскільки наша не охота жертвуватися є протилежною надхненню та жертовністі апостолів працювати для Ісуса до повного виснаження!!! Ми не падаємо від втоми, через те, що так багато голосимо Боже слово, навпаки - втомлюємось клопотами земних речей. Вміємо цілими годинами сидіти біля телевізора, біля доброї книги чи журналу, часто наш час краде комп’ютер… Мало трапляється, що би хтось в теперішніх часах виснажувався молитвою чи проголошуванням віри в Бога…

…Бо багато народу приходило та відбувало… Люди приходять також сьогодні… Але що в нас знаходять? Ісус не вимагає від нас неможливого, але бажає, щоб ми «світили» своєю вірою, порозумінням, спокоєм, радістю…

Я хочу (буду) відважно світити чи не рішучо тліти?

Немає коментарів: