17.09. Свщмч. Вавили, єп. Антіохії, прор. Мойсея Боговидця, Мр. 4, 35 – 41
І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік. І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним. І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився! А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?... Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала... І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте? А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?
Буря, яку описує Марко в Євангелії була насправді страшна, якщо її налякалися апостоли – добрі рибалки. Мало хто з нас мав можливість перебувати на морі під час бурі, проте кожен з нас вже відчув бурю різної сили у своєму житті!!! Страх майбутнього, втрачена робота, хвороба, зрада друга, відхід люблячої особи… Труднощі, проблеми на нас нападають як великі хвилі на морі та затемнюють не лише наші думки, але й серце. Якщо на човні нашого життя є Ісус, ми перемогли, бо маємо Спасителя. Він може втишити бурю зла, неспокою, лише мусимо Йому довіряти. Стараймося «розбудити» Його вчасно! Не чекаймо моменту, коли наш човен вже потопає, проблем стає більше і більше і ми не знаємо, що далі робити…
Сьогодні попробую свідомо віддати все, що буду переживати в Божі руки.
Немає коментарів:
Дописати коментар