16.09. Свщмч. Антима, єп. Нікомидії, преп. Теоктиста, Мр. 4, 24 - 34
І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам. Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння, і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як. Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі. А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива. І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його? Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння. Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне. І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати. І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
Ми люди є здібні зробити і неможливе, щоб чогось досягти, щоб щось отримати. Подолаємо перешкоди, переходимо сотні кілометрів, вийдемо на найвищу гору, щоб досягнути якоїсь цілі….
Досягти Небесне Царство також чогось коштує!!! Бог пропонує людині Небо, засіває зерно Божого слова та терпеливо чекає на зріст. … Боже слово слухаємо вже декілька років, але наскільки ми змінилися під Його впливом.? Зростаємо духовно? Цікавимося Божими речами? А Бог постійно засіває…
Ми, люди, часто очікуємо великих результатів, та якщо так не є ми падаємо до безнадії, втрачаємо відвагу та бажання працювати над собою. … Почнімо бачити дрібнички: зерно, пагін, аж тоді колосся…
…Небесний Отче, дякую Тобі за довіру, яку Ти мені показуєш. Засівай до мене охоту бути Тобі вірним в дрібничках….
Немає коментарів:
Дописати коментар