22.09. Прав. Йоакима і Анни, муч. Северіяна,
Мр. 5, 24-34
І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього. 25 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, 26 що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, 27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його... 28 Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю... 29 І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги! 30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі? 31 І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене? 32 А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. 33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла... 34 А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!
Що після уважного прочитання та роздумування над цією частиною думаємо про Ісусову оздоровляючу міць? Якщо багатьом допоміг, тоді чи віримо, що нам також хоче і може допомогти, якщо будемо Його про це просити?
Якщо захворіємо ми або хтось з наших рідних, чи ідемо за Ісусом та просимо Його, щоб нам допоміг? Чому тоді, за звичай, ми думаємо, що Бог нас не чує, що не побачить нас у натовпі, не буде думати про таких простих людей як є ми… Бог не є байдужим до жодного нашого прохання. Довіряймо Йому та витривало просімо з вірою!
Вірую, що Бог є мій люблячий батько? Вмію молитися витривало?
Немає коментарів:
Дописати коментар