12.09 Святт. Олександра, Івана, Павла, Мр. 4, 1-9
І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря. І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав: Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти. І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували. Друге ж упало на грунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло. А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало. Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз. І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
…вийшов сіяч ось, щоб сіяти… Так сіє і після 2000 роках. В цій хвилині Господь також засіває до нашого серця зерна свого слова в надії, що ми їх не лише вислухаємо, але також зреагуємо на них та принесемо багатий врожай! Сприйняття Божого слова є дуже різним.
…І як сіяв, упало зерно одне край дороги… Скільки зерен Бог вже засіяв, але багато не проросло через твердість затверділість нашого серця та малу віру!
…А інше впало між терен… Терни ростуть швидше ніж зерна, глушать його вже на початку росту, тому вони не зможуть принести врожай…
…Інше ж упало на добрую землю… Серце відкрите для Бога та Його слова дає великий врожай добрих діл та зразкового життя…Ставаймо також і ми доброю землею!
Що почну робити, щоб покращити «грунт» мого серця?
…Господи Ісусе, віддаю Тобі своє серце, тіло і душу, а Ти перміни їх своєю благодаттю та Божою присутністю….
Немає коментарів:
Дописати коментар