01 травня, п’ятниця – Ів 5,30-6,2
Преп. Івана
Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене. Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе. Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, – правдиве. Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду. Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися. Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись. Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, – ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав. І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи. І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, – ви бо не віруєте в того, кого він послав. Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, – а й вони свідчать за мене! Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним. Слави не приймаю я від людей. Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога. В ім’я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у власному імені, ви б такого прийняли. Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте? Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас:Мойсей – ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте. Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він! Не віривши ж його писанням – як моїм словам повірите?»
По тому пішов Ісус на той бік Галилейського-Тиверіядського моря. І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими.
Сьогодні маємо велику можливість задуматися над своєю вірою. Можемо відкрито сказати, що ми з Ісусом не зустрілися особисто, не мали можливості торкатися Його одежі, чути тон Його голосу, але, наперекір цьому, сміливо констатуємо словом та доводимо нашим життям, що ми в Нього віримо.
Чому? Бо ми щоденно можемо відчути Його близькість… Він приходить до нас кожної Служби Божої дуже особисто в Слові та в Євхаристії, Його помічну руку можемо відчувати у своєму щоденному житті… Бог бажає показати нам свою любов та милосердя, але, поклавши руку на серце, розуміємо, що деколи ми живемо дуже поспішаючи, щоб відчути Його тиху присутність, усвідомити Його діяння в щоденних ситуаціях дня.
Господи, відкрий мій духовний зір, щоб я Тебе відчував!
Немає коментарів:
Дописати коментар