28 травня, четвер – Лк 24,36-53
Вознесіння Господнє
Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: «Мир вам!» Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать. Та він сказав їм: «Чого стривожились?Чого ті сумніви постають у серцях ваших? Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю». Сказавши це, він показав їм руки й ноги. А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: «Чи маєте ви тут що їсти?» Вони подали йому кусень печеної риби. Він узяв його й спожив перед ними.
Потім Ісус до них промовив: «Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах». Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання, і до них мовив: «Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. Ви – свідки того (всього). Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти».
І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх. А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.
Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим, і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.
До великої групи людей, які не бачили і увірували можемо належати і ми. Часто у своєму житті потрапляємо у ситуації, в якій були апостоли. Деколи ми є духовно на дні, нам важко довіряти тому, що чуємо від інших та потребуємо «доторкнутися» Ісуса так міцно, щоб наша віра посилилася, а ми не перестали довіряти Богові.
Ісус нас, як і апостолів, не засудить, якщо відкриємо Йому своє серце. Він нам об’явиться через Євхаристію, молитву, безкорисливу поміч та доброту інших…
Господи Ісусе, просвіти мене сьогодні Своєю присутністю та милосердям.
Немає коментарів:
Дописати коментар