29 травня, п’ятниця – Ів 14,1-11
Преп. Теодора Освященного і мчц.Віти
Хай не тривожиться серце ваше!Віруйте в Бога, віруйте й у мене. В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце. І коли відійду і вам місце споготую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я. Куди ж я йду – ви знаєте путь».
«Господи, – каже до нього Тома, – не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?» Ісус до нього: «Я – путь, істина і життя!Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте його і бачили». А Филип йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас». «Скільки часу я з вами, – каже Ісус до нього, – а ти мене не знаєш, Филипе?Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, – він творить діла. Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте.
Для того, щоб ми добре зрозуміли сенс життя Ісуса тут, на землі, і могли жити за Його прикладом, потрібно якомога частіше відкривати Святе Письмо і роздумувати над ним. Наше щоденне життя мало б бути відображенням Христового життя. Досить дивитися на його реакції, слухати Його слова, бачити Його співчуття до нужденних, Його плач з плачучими, Його подив з віри сотника, Його терпеливість до хиб найближчих, Його втому після довгого дня…, але також Його стосунки з Небесним Батьком, з яким провів цілу ніч у молитві… Це для нас, напевно, буде мотивацією, щоб впродовж дня намагалися бути ласкавішими до одногрупників, до водія маршрутки, до старших людей, більш терпеливими до батьків, жертвуватися, хоча ми є втомлені.
• Знайду час підкріпити і наповнити свою душу Святим Письмом. Буду уважним до Ісусових реакцій і Його способу життя.
Господи Ісусе, дай мені пізнати Твої дороги, Твоє життя, Твою правду. Хочу своє життя уподібнювати до Твого.
Немає коментарів:
Дописати коментар