22.05.2009

22 травня, п’ятниця – Ів 10,17-28
Перенесення мощей Миколая Чудотворця

За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти. Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь». Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів. Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з’їхав. Навіщо його слухаєте?» Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»
Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була. Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком. Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні?Коли Христос ти, то відверто скажи нам!» Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім’я Отця мого, – вони свідчать за мене. Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець. Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.

Діалог, який нам пропонує сьогоднішнє Євангеліє, показує юдеїв, які дивилися на Ісуса тільки тілесними очима і не хотіли бачити в ньому Месію та Ісуса, який після багатьох чуд та оздоровлень очікував на «відповідь» віри, а не на сумнівні питання!
Питання типу: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!», були неправильні… Юдеї не шукали правду, але спосіб, як засудити Ісуса!
Якщо подумаємо над тим, що нам сьогодні хоче сказати Ісус, можемо дійти до висновку, що якщо бажаємо щиро шукати Бога та Його правду, відкриємо своє серце Божому Духові, то Він нас заведе аж до Бога, де переживемо правдивий дотик Божої любові! Той, хто щиро шукає Бога, Він йому дає пізнатися. Це є дійсність, яку пережило багато святих, але також багато з нас в щоденному житті переживає дійсність Божої присутності, Божого милосердя та Божої любові!

• Чим цікавляться мої думки та моє серце? Чи вірю Богові насправді?

Духу Святий, веди мене й сьогодні дорогою правди!