12.05.2009

12 травня, вівторок – Ів 7,1-13
Дев’ятьох мчч. у Кизиці і преп. Мемнона

І по тому ходив Ісус Галилеєю; він не хотів більше ходити Юдеєю, бо юдеї бажали убити його. Наближалося ж юдейське свято Кучок. Отож мовили до нього брати його: «Йди таки в Юдею звідсіль: нехай і учні твої побачать діла, що їх ти робиш. Ніхто бо не чинить нічого тайно, коли сам явним бути бажає. Якщо ти таке робиш, то і яви себе світові». Навіть і брати його, отже, не вірували в нього! Тоді Ісус відказав їм: «Ще мій час не надійшов, для вас же пора – завжди готова. Не може світ вас ненавидіти, – а мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі. Тож ідіте ви на свято. Я на те свято тепер не піду, бо не сповнився ще час мій». Мовивши так до них, залишився у Галилеї.
Та коли брати його пішли на свято, то й він так само пішов, однак не явно, а наче потай. Юдеї ж шукаючи його на святі, питалися:«Де він?» І говорили багато про нього люди між собою: одні твердили, що він добрий, а інші відказували: Ні, – він лише народ туманить. Однак ніхто не говорив про нього явно – зі страху перед юдеями
.

Немає коментарів: