25 травня, понеділок – Ів 11,47-57
Свв. Епіфанія і Германа
Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду й заговорили: «Що робити нам? Силу чудес отой чоловік робить! Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!» Один же з них, Каяфа, що був первосвященик того року, мовив до них: «Нічого ви не розумієте, то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине». Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року, пророкував, що Ісус мав умерти за народ; і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі. Від того, отже, дня ухвалили вони його вбити.
Тому не ходив уже Ісус більше відкрито серед юдеїв, а подався звідти в околицю неподалеку пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми. А надходила юдейська Пасха, і багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися. Вони отже, шукали Ісуса і, стоявши у храмі, говорили між собою: «Як вам здається?Хіба не прийде він на свято?» Первосвященики ж і фарисеї повеліли, що коли хто знатиме, де він, то має виказати, щоб його схопити.
Своєю наукою Ісус викликав різні реакції. Деякі лише дивилися на Нього та хотіли зловити на слові, інші – були натхненні та вірили в Нього, ще інші – дивувалися Його словам, але боялися вийти на дорогу за ним, проте були і такі, які Його наслідували.
Коли дивимося на світ навколо нас, нами також «керують» різні почуття! Але не будемо роздумувати над тим, скільки є таких, які і сьогодні у Ісусові та в Церкві шукають лише погане.
Не думаймо, як потоптати в собі Божу благодать, але як її помножити та поглибити. Ісус нас любить. Коли переживаємо страх, невпевненість, Він готовий будь-коли відкрити свої обійми повні любові.
Немає коментарів:
Дописати коментар