05.11 Ап. Якова
Лк. 8, 22-25
Сталося, що одного дня він та його учні ввійшли до човна. Він сказав до них: Перепливімо на другий бік озера. І відпливли. 23 Коли вони пливли, Він заснув. Знялася буря на озері; вода заливала їх і були вони в небезпеці. 24 Наблизившись, вони розбудили його, кажучи: Вчителю, вчителю, гинемо. А він, уставши, наказав бурі й хвилям - і вони вгамувалися; настала тиша. 25 Сказав же їм: Де ваша віра? Злякавшись, вони дивувалися і казали один до одного: Хто ж він є, що і вітрам наказує, і воді, а вони слухають його?
…Знялася буря на озері… У своєму житті ми вже пережили багато бурь… Від наслідків тих, що йдуть з неба ми охороняємось парасольками, дотриманням порад… Як ми оберігаємось від пошкоджень під час духовної бурі, коли хвилі зла часто заливають човен нашого життя, знищують все добро, що є в нас?... Кожен гріх, занедбання добра, егоїзм, фальш, неморальність,…. топлять човен нашої віри і ми помалу, але точно духовно вмираємо! Коли воюємо з такими та подібними «бурями», наших сил є недостатньо. Тут ми повинні бути подібними до апостолів та кликати з вірою до Ісуса!…
…Вчителю, вчителю, гинемо… Якщо будемо просити з довірою, будьмо певні, що Ісус нас не залишить самих! Вже за кілька хвилин зможемо відчути вчинки Його помочі та близькості… Нас наповнить мир та душевній спокій…. В нас, християн, часто стається так, що тоді, коли потребуємо Бога найбільше у своєму житті, у найважчих випробуваннях та боротьбі, ми перестаємо Йому вірити! Прийдуть фінансові проблеми, захворіє дитина, чоловік, помирає хтось з близьких, страждаємо через обмовляння, … нам здається, що саме тепер Бог мовчить… Ні, Він лише чекає, що ми Йому дозволимо доторкнутись до нас Його любов’ю, довіримось Його міцним обіймам та будемо кричати: «Господи, спаси нас!»
Немає коментарів:
Дописати коментар