11.11. Преп. Анастасії
Лк. 9, 23-27
А до всіх промовив: Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться самого себе, щоденно бере свій хрест та йде слідом за мною. 24 Бо хто хоче душу свою врятувати, той погубить її; а хто погубить душу свою задля мене, той спасе її. 25 Бо що з того скористає людина, коли придбає ввесь світ, але погубить або знищить саму себе? 26 Бо хто засоромиться мене й моїх слів, того Людський Син засоромиться, коли прийде у своїй славі, у славі свого Батька і святих ангелів. 27 Кажу вам щиру правду, що деякі з тут присутніх не зазнають смерти, доки не побачать Божого Царства.
Мудрий не той, хто правду знає, але той, хто нею живе.
...Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться самого себе, щоденно бере свій хрест та йде слідом за мною... Дуже актуальні слова завжди. Християнин без хреста не є християнином в повному сенсі цього слова. Посередність у вірі дуже часто починається з відречення від хреста, пожертв, труднощів та маленьких зречень.
З хрестом зустрічаємося щоденно у вигляді хвороби, болю, непорозумінь, нелюбові, нерозумінь… Кожен малий або великий хрест, прийнятий з любов’ю, приносить з собою мир та радість; через нього ми отримуємо потрібні заслуги для вічного життя. Якщо людина не прийме хрест, не хоче його нести, доходить до внутрішнього бунту, який виявляється найчастіше смутком та поганим настроєм.
Людина по своїй натури обминає все, що є важке, що коштує зусилля та зречення. Але достатньо почати з дрібничок: зречення в їжі, в поглядах; не дивитися фільми, котрі нас морально вбивають, перемагати свою злість, неохоту допомагати вдома, ближнім….
Кожного вечора при іспиті совісті скажімо Ісусові, що хочемо йти за ним та нести свої щоденні хрести.
Буду нести сьогодні охоче хрест, підготований саме для мене.
Господи Ісусе, Ти бачиш моє серце, як я хотів би Тебе наслідувати, допоможи мені також нести моі хрести з любов’ю.
Немає коментарів:
Дописати коментар