18. 11. Мучч. Галактіона й Елістими
Лк. 11, 1-10
І сталося як він молився в одному місці і коли закінчив, то сказав до нього один з його учнів: Господи, навчи нас молитися, як ото Іван навчив своїх учнів. 2 Він промовив до них: Коли молитеся, то кажіть: Батьку [наш, що на небі,] нехай святиться Ім'я твоє; нехай прийде Царство твоє; [нехай буде твоя воля, як на небі, так і на землі]. 3 Хліб наш насущний давай нам щодня, 4 і прости нам наші гріхи, як і ми самі прощаємо кожному винуватцю нашому, і не введи нас у випробування, [але визволи нас від лукавого]. 5 І сказав до них: Хто з вас, маючи друга, піде до нього опівночі і скаже йому: Друже, позич мені три хліби, 6 бо приятель мій прийшов з дороги до мене і не маю що дати йому. 7 А той із середини у відповідь каже: Не турбуй мене; уже двері замкнені і діти мої зі мною на ліжку; не можу встати й дати тобі. 8 Кажу вам, якщо він не встане й не дасть йому заради дружби, то за докучання встане і дасть йому, скільки той потребує. 9 І кажу вам, просіть і дасться вам, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; 10 бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, тому, хто стукає, відчинять.
Ми зазвичай багато говоримо Богу, але серцем є далеко від Нього. Усвідомлюємо, що від Нього нічого не можемо заховати. Він бачить наші серця. Знає наші думки. Його ображають наші фальшиві слова, наші злі вчинки.
Багато з нас є втомлені роботою, навчанням, екзаменами. Коли маємо молитися, говорити з нашим Богом, втомлено позіхаємо, дивимось туди - сюди… Не чути в сучасному світі, щоб хтось втомився молитвою!
Попросімо Духа Святого, щоб нам допоміг молитися з радістю, тішитися зустріччю з нашим Господом Богом.
Господи, навчи нас молитися.
Немає коментарів:
Дописати коментар