21.01.2009

21.01.2009 Юрія Хозев, Еміліяна ісп., Домініки прп.
Мр.10, 11-16
…В той час приносили до Ісуса дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забороняли їм. Бачачи те, Ісус виявив невдоволення і сказав їм: Пустіть дітей приходити до Мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, не ввійде до нього. І, обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх.

У дітях з Євангелія Ісус сьогодні обіймає не лише всіх дітей світу, але також тих, котрі хочуть бути Божими дітьми. Хоче також і нам показати, яким важливим є бути схожим на дитину, щоб дійти до Небесного Царства. Наша християнська поведінка мала б, перш за все, відображати довіру дитини до батька!!!
Християнин, який вибирає «духовне дитинство», звертається до Небесного Батька з повною довірою, з любов’ю, в Його присутності переживає правдивий мир та впевненість.
Бути дорослим та одночасно бути дитиною Небесного Батька - це програма цілого життя. Вона вимагає великих змагань та постійної праці над собою – знищення бажання бути «кимось», вирішення важливих життєвих ситуацій в присутності Бога…
Чи вмію бути малим та слабким перед Богом? Чи звертаюся до Отця з проблемами, які переживаю, чи у своїй «дорослості» мені нікого не потрібно, крім себе?
Небесний Отче, Твої руки є такі міцні, хочу Тебе прийняти до свого життя як дитина.