31.01.2009

31.01.2009 Атанасія і Кирила свв..
Лк. 17, 3-10
Сказав Господь: Уважайте на самих себе! Коли згрішить твій брат, докори йому, і як він покається, прости йому. Коли сім раз на день він згрішить проти тебе і сім раз вернеться до тебе та скаже: Каюся — прости йому. Апостоли ж сказали Господеві: Збільш нашу віру. Господь сказав їм: Якби ви мали віру, як гірчичне зерно, сказали б цій шовковиці: Вирвися з корінням і пересадися в море, і вона послухала б вас. Хто з вас, маючи слугу, орача або пастуха, скаже до нього, коли він прийде з поля: Ходи мерщій та сідай до столу? Чи не скаже йому радше: Зготуй мені що на вечерю, підпережись і услуговуй мені, поки я буду їсти і пити; потім ти будеш їсти і пити? Чи буде дякувати слузі за те, що той зробив все по наказу? Отак і ви, як зробите все, що вам наказано, кажіть: Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити.
Ісус дає нам, але також і учням «лекцію» про прощення. Подібно як учні, також і ми знаємо, як важко є пробачати кривди, обговорення, обмови, різні інші поранення, зроблені нам. Вони так болять, що нам може здаватися неможливим вибачити та забути.
Тому кличмо з учнями і ми сьогодні: Господи, дай нам більшу віру! Ти є всемогутній, а нам з таким тягарем так важко жити! Стільки образ та кривд носимо в собі. Попробуймо вже на початку нашої переміни віддати всі наші проблеми Ісусові. Щиро Йому скажімо, які ми є слабкі та попросімо сили не лише простити, але й забути. Вірмо, що Ісус нам бажає допомогти.

Охоче прощу хоча б один раз.

Господи Ісусе, зміцни мою віру, щоб я прощав з любов’ю.