30.01.2009

30.01.2009 Антонія Великого прп.
Лк. 6, 17-23
17. Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:
«Блаженні вбогі, – бо ваше Царство Боже.
21. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради.
23. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.

…Тоді він, звівши на своїх учнів очі… У цій хвилині Ісус дивиться на мене!
…Блаженні вбогі… Блаженні не ті, які є бездомні, без їжі чи одежі через власну вину! Бідні в сенсі Ісуса є ті, для яких багатством є Божа присутність, про яку стараються щоденно зі всіх своїх сил. Боже царювання переживають вже тут на землі.
Багатство само по собі не є поганим! Але якщо його хочемо використовувати лише для себе, сповнювати всі бажання свого тіла, не бачити біля себе нужденного – те є поганим!
Як бути такими, якими нас хоче Бог?- Бачити потреби ближніх, тих, котрі нам найближчі –тих, які живуть разом з нами, тих, які з нами за одною партою чи на парах … Намагатися, щоб нашим єдиним правдивим багатством був Бог!

Ісусе, даруй мені «зір», щоб я бачив правдиві потреби моїх ближніх!